- •Вступ. Культура стародавніх народів та цивілізацій на території україни.
- •Культура середньовічної східноєвропейської держави - україни-русі.
- •Розвиток культури українського народу в хіу - хуііі ст.
- •Формування української класичної культури (кінець хуііі - хіХст.)
- •Тема : розвиток української культури в добу соціальних катаклізмів (1900-1920рр.)
- •I.I. Мечников
- •Українська культура в сучасну добу.
- •Теоретичні питання:
- •Поняття культури та її складові.
- •2. Місце і роль культури в становленні особистості.
- •3. Культурні здобутки східнослов'янських племен у дохристиянську добу.
- •4. Визначте вплив християнства на розвиток культури Русі-України.
- •5.Література та літописання в Київській Русі.
- •6. Архітектура доби Київської Русі. Софія Київська – феномен архітектури та пам’ятка культури.
- •7. Визначте місце, роль та вплив культури Київської Русі на формування та подальший розвиток культури українського народу.
- •8. Стан, розвиток та здобутки української культури наприкінці XVII початку xviiIст.
- •9. Козацький літопис та його місце у розвитку національної самосвідомості українського народу.
- •10. Г.Сковорода – його місце і роль в українській культурі.
- •11. Діяльність українських братств та їх внесок у розвиток освіти.
- •12. Покажіть складові фундаменту на якому зросло та утвердилося національно-культурне відродження в Україні в хіх ст.
- •13. Розкрийте значення української мови для поступу вітчизняної культури . Назвіть найвідоміших діячів на ниві українського мовознавства.
- •14. Покажіть місце і роль і. Котляревського і т. Шевченка в становленні та поширенні української літературної мови. Внесок п. Куліша в утвердження української мови.
- •15. Покажіть історію розвитку українського театру та драматургії в хіх ст.
- •16. Докажіть, що т. Шевченко відігравав ключову роль у відродженні та розвитку української культури.
- •17. Покажіть складові української класичної культури хіх ст. Та коротко охарактеризуйте кожну з них. Назвіть найвідоміших діячів цієї культури.
- •18. Криза реалізму та поява модерністської течії в українській культурі на рубежі хіх – хх ст.19
- •19. Культурне життя західноукраїнських земель у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії (1920-30-ті pp.).
- •20. Національно-культурне відродження в усрр (1923-1933 рр.): здобутки і досягнення більшовицької кампанії «українізації».
- •21. «Розстріляне відродження» вітчизняної культури (30-ті pp. XX століття).
- •22. Культура Радянської України у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).
- •23. Мистецтво і архітектура в сучасну добу.
- •24. Хрущовська «відлига» та розвиток української культури (1956-1964 pp.).
- •25. Стилі, напрямки, творчі об’єднання в українській літературі кінця хіх – початку хх ст.
- •26. Розкрийте стан культури та її особливості на західноукраїнських землях в хіх ст. Покажіть здобутки в цій царині та назвіть найяскравіших представників цієї гілки вітчизняної культури.
- •27. Проаналізуйте антиукраїнську діяльність царату в хіх ст. Та розкрийте причини такої політики. Покажіть її наслідки для української культури.
- •28. Напрямки поширення гуманістичних ідей в Україні в XIV – першій половині xviIст.
- •29. Докажіть, що початки культурного відродження в Україні в хіх ст. Носили закономірний характер.
- •30. Поясніть, чому Трипілля вважається прадавньою цивілізацію на території України?
26. Розкрийте стан культури та її особливості на західноукраїнських землях в хіх ст. Покажіть здобутки в цій царині та назвіть найяскравіших представників цієї гілки вітчизняної культури.
Перше покоління «будителів» (так називали діячів тогочасного слов’янського відродження) Закарпаття і Галичини вийшло із середовища греко-католицького духовенства. Більшість з них здобула освіту у Відні, в «Барбареумі». Цей навчальний заклад став своєрідним європейським центром слов’янського відродження, з якого вийшло чимало майбутніх слов’янських просвітителів.
У Закарпатті роль центру русинського національно-культурного відродження відіграла Мукачівська греко-католицька єпархія. Такої ролі вона набула в роки діяльності найвизначнішого з мукачівських єпископів Андрія Бачинського (1732–1809).
пископ Андрій Бачинський керував Мукачівською єпархією упродовж 37 років. Саме на той час припав початок українського відродження в Закарпатті. Вирішальну роль у цьому відіграла позиція вищих ієрархів місцевої греко-католицької церкви на чолі з її владикою. В умовах здійснення політики денаціоналізації та окатоличення місцевого населення він відкрито виступав на захист національної культури, намагався збудити творчі сили народу. Саме Бачинський зумів домогтися від Марії-Терезії згоди на відкриття «Барбареуму» для навчання русинської молоді із Закарпаття. Одним із перших владика зрозумів, що гарантією існування народу є збереження і розвиток його рідної мови, духовного життя взагалі, і зміг зробити для цього дуже багато.
У своїх посланнях Бачинський вимагав від місцевих священиків насамперед спрямовувати зусилля на організацію шкіл при церквах. На його вимогу батьків примушували в обов’язковому порядку віддавати дітей до школи.
Бачинський переніс свою резиденцію до Ужгорода, де35 створив семінарію і заклав велику бібліотеку. У ній було зібрано близько 9 тис. стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг з багатьох європейських країн та з Наддніпрянщини. Він наказав заснувати єпархіальний архів, матеріали якого стали в майбутньому унікальним джерелом для багатьох дослідників історії краю. Саме Бачинський був ініціатором створення першої праці з історії карпатських русинів І.Базиловича.
На відміну від інших представників вищого духовенства, він завжди розмовляв виключно рідною мовою. Рішуче виступаючи проти окатоличення населення Закарпаття, Бачинський полюбляв повторювати: «Докля буде Аз, Буки, Веди – сего не буде» і завжди підписувався АБВ (першими буквами слов’янського алфавіту), що означало «Андрій Бачинський, Владика».
Тривала боротьба єпископа за збереження народної культури, сприяння освіті карпатських русинів мала позитивні наслідки.
Наприкінці XVIII ст. у стінах Мукачівської семінарії Іоаникій Базилович (1742–1821) написав «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» – першу працю з історії Закарпаття. Одним із перших її автор заявив про існування закарпатських русинів як частини східних слов’ян і показав, що вони мають власних учених, культурно-освітніх діячів, які впродовж століть закладали основи національної культури. За це І.Базиловича справедливо називали першим «будителем» у Закарпатті.
соблива його заслуга полягала в тому, що наприкінці XVIII ст. він збагнув процес формування у східних слов’ян окремих народностей. Базилович, зокрема, вирізнив Московію, Білорусію та Україну. Усе це він писав тоді, коли поширеними були твердження австрійських і російських істориків, які взагалі заперечували факт існування українського народу. Базилович першим нагадав закарпатцям, що там за Карпатами – Україна, і Закарпаття є її невід’ємною частиною. Сама постава цих проблем істориком, в умовах денаціоналізаторської політики Габсбургів і угорських правлячих кіл, мала важливе значення для формування національної самосвідомості закарпатців.
Проявами національного пробудження Закарпаття стало зростання потягу до знань. У той час у краї при церковних громадах було створено близько 300 початкових шкіл. Найталановитіші36 представники закарпатської молоді здобули освіту у провідних європейських університетах і стали відомими вченими. Серед них були Петро Лодій, Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Балудянський, Михайло Поп-Лучкай та ін. Поява цієї плеяди стала свідченням потенційних можливостей карпатських русинів, які завдяки досить сприятливим умовам національно-культурного відродження дали стільки талантів.