12. Покажіть складові фундаменту на якому зросло та утвердилося національно-культурне відродження в Україні в хіх ст.

У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в усій Східній Європі, починається відродження національної свідомості. Поштовхом до цього став той факт, що із запровадженням кріпацтва, маса людей почала претендувати на дворянство зі страху бути записаними до простих селян й потрапити таким чином у кріпаки. Для вирішення даного питання російський уряд створив спеціальний орган — Герольдію, яка розпочала перевірку підстав претендентів на дворянство. У процесі пошуку відповідних документів у родинних архівах серед представників провідної верстви українського суспільства на рубежі XVIII—XIX ст. з'являється зацікавлення національною історією, етнографією та фольклором. Це сприяло усвідомленню спільності соціально-економічних, політичних і культурних інтересів усіх верств українського народу.

Чималу роль у національному відродженні відіграло формування нової української літератури з чіткими рисами національної своєрідності. Важливою подією стала публікація в 1798 р. "Енеїди" І.Котляревського, написаної народною українською мовою. У цьому творі поет з великим замилуванням змалював тогочасну Україну, її минувшину, відобразив життя українського народу, особливо простого селянства. Велике значення для пробудження національної свідомості мали художні твори Є.Гребінки, Г.Квітки-Основ'яненка, наукові праці професорів Київського та Харківського університетів М.Максимовича та І.Срезневського. Неможливо переоцінити в цьому контексті "Історію Русів" — твір, що з'явився на межі XVIII—XIX ст. і протягом кількох десятиліть таємно поширювався в середовищі14 українського дворянства. Анонімний автор цього трактату доводив, що саме Україна, а не Росія є прямою наступницею Київської Русі, що українці є окремим, відмінним від росіян народом зі своїми традиціями, а тому Україна має всі права на відновлення самоврядування.

Загальне народне піднесення в країні викликали Велика французька революція та російсько-французька війна 1812 р. Ожили надії передової частини українського суспільства на реформи внутрішнього ладу країни.

Активними прихильниками радикальної реформації суспільства стали відомі громадські й культурні діячі В.Капніст, В.Каразін, Г.Винський, О.Поліцин, В .Пассек, І.Орлай, І.Котляревський та ін. Серед української інтелігенції поширювався видатний документ французьких революціонерів "Декларація прав людини і громадянина", твори О.Радищева "Вольність" і "Подорож з Петербурга в Москву". Саме тоді В.Капніст в "Оді на рабство" і в драмі "Ябеда" сміливо виступив проти антинародної феодально-кріпосницької системи. Гуманістичні ідеї українських просвітителів підтримало нове покоління патріотів.

13. Розкрийте значення української мови для поступу вітчизняної культури . Назвіть найвідоміших діячів на ниві українського мовознавства.

14. Покажіть місце і роль і. Котляревського і т. Шевченка в становленні та поширенні української літературної мови. Внесок п. Куліша в утвердження української мови.

Нова українська літературна мова починає формуватися у кінці ХШ століття. Важливим чинником в її становленні стала художня літера­тура.

Поява „Енеїди»та „Наталки Полтавки» І.П. Котляревського зна­менували початок епохи нової української літератури, в основу якої була покладена жива народна мова. І.П. Котляревський широко ви­користав народнорозмовні полтавські говори і фольклор, з великою майстерністю продемонструвавши всі багатства української мови.15 Він уперше в українській літературі почав користуватися російською азбукою для передачі українських слів: милий, сину, дивчина билим свшпом нудить, що давало можливість повністю зберігати українську вимову і дозволило знайти вихід із становища, яке склалося у зв’яз­ку із формуванням нової української літературної мови.

Значну роль у формуванні нової української літературної мови на живій народній основі відіграли Г.Ф. Квітка-Основ’яненко, П.П. Гу- лак-Артемовський, Є.П. Гребінка та інші українські письменники, які продовжили й розвинули народні традиції І.П. Котляревського.

Завершив процес становлення української літературної мови на живій народній основі геніальний поет України XIX століття Тарас Григорович Шевченко (1814-1861). Він справедливо вважається ос­новоположником нової української літературної мови. Взявши за ос­нову українську народну мову, він з’єднав її компоненти в єдину мовностилістичну систему з книжними, фольклорними та іншомов­ними елементами. У зв’язку з постійними утисками української мо­ви з боку царського уряду Тарас Шевченко, як і І.П.Котляревський, користується російською азбукою, передаючи російськими буквами українську вимову слів.

У подальшому розвитку й удосконаленні української літературної мови провідна роль належить Лесі Українці, Панасові Мирному, Іва­нові Франкові, Михайлові Коцюбинському та іншим українським письменникам.

В кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку для української мови, в якій не було церковнослов'янських літер ѣ та ы, з'явилася літера g (на позначення ґ). Загалом саме правопис Куліша лежить в основі сучасноїукраїнської абетки, хоча для цього первинна кулішівка пережила значну трансформацію.

З 1876 року кулішівку було заборонено в Російській імперії, натомість у 1890-их роках її у видозміненому вигляді було впроваджено у школах Галичини (на зміну етимологічному правопису), що дало поштовх до розвитку цього правопису.