
- •Вступ. Культура стародавніх народів та цивілізацій на території україни.
- •Культура середньовічної східноєвропейської держави - україни-русі.
- •Розвиток культури українського народу в хіу - хуііі ст.
- •Формування української класичної культури (кінець хуііі - хіХст.)
- •Тема : розвиток української культури в добу соціальних катаклізмів (1900-1920рр.)
- •I.I. Мечников
- •Українська культура в сучасну добу.
- •Теоретичні питання:
- •Поняття культури та її складові.
- •2. Місце і роль культури в становленні особистості.
- •3. Культурні здобутки східнослов'янських племен у дохристиянську добу.
- •4. Визначте вплив християнства на розвиток культури Русі-України.
- •5.Література та літописання в Київській Русі.
- •6. Архітектура доби Київської Русі. Софія Київська – феномен архітектури та пам’ятка культури.
- •7. Визначте місце, роль та вплив культури Київської Русі на формування та подальший розвиток культури українського народу.
- •8. Стан, розвиток та здобутки української культури наприкінці XVII початку xviiIст.
- •9. Козацький літопис та його місце у розвитку національної самосвідомості українського народу.
- •10. Г.Сковорода – його місце і роль в українській культурі.
- •11. Діяльність українських братств та їх внесок у розвиток освіти.
- •12. Покажіть складові фундаменту на якому зросло та утвердилося національно-культурне відродження в Україні в хіх ст.
- •13. Розкрийте значення української мови для поступу вітчизняної культури . Назвіть найвідоміших діячів на ниві українського мовознавства.
- •14. Покажіть місце і роль і. Котляревського і т. Шевченка в становленні та поширенні української літературної мови. Внесок п. Куліша в утвердження української мови.
- •15. Покажіть історію розвитку українського театру та драматургії в хіх ст.
- •16. Докажіть, що т. Шевченко відігравав ключову роль у відродженні та розвитку української культури.
- •17. Покажіть складові української класичної культури хіх ст. Та коротко охарактеризуйте кожну з них. Назвіть найвідоміших діячів цієї культури.
- •18. Криза реалізму та поява модерністської течії в українській культурі на рубежі хіх – хх ст.19
- •19. Культурне життя західноукраїнських земель у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії (1920-30-ті pp.).
- •20. Національно-культурне відродження в усрр (1923-1933 рр.): здобутки і досягнення більшовицької кампанії «українізації».
- •21. «Розстріляне відродження» вітчизняної культури (30-ті pp. XX століття).
- •22. Культура Радянської України у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).
- •23. Мистецтво і архітектура в сучасну добу.
- •24. Хрущовська «відлига» та розвиток української культури (1956-1964 pp.).
- •25. Стилі, напрямки, творчі об’єднання в українській літературі кінця хіх – початку хх ст.
- •26. Розкрийте стан культури та її особливості на західноукраїнських землях в хіх ст. Покажіть здобутки в цій царині та назвіть найяскравіших представників цієї гілки вітчизняної культури.
- •27. Проаналізуйте антиукраїнську діяльність царату в хіх ст. Та розкрийте причини такої політики. Покажіть її наслідки для української культури.
- •28. Напрямки поширення гуманістичних ідей в Україні в XIV – першій половині xviIст.
- •29. Докажіть, що початки культурного відродження в Україні в хіх ст. Носили закономірний характер.
- •30. Поясніть, чому Трипілля вважається прадавньою цивілізацію на території України?
11. Діяльність українських братств та їх внесок у розвиток освіти.
У 80-х роках XVI ст. в українських містах стали поширюватися громадські організації православного міщанства — братства. Їх виникнення зумовлювалося прагненням міського населення, передусім середніх його верств, об'єднатися для захисту своїх соціально-економічних інтересів і боротьби проти насильного покатоличення й полонізації. Статути братств передбачали прийняття вступаючими присяги, виборність старшин і їх звітування перед братчиками, регулярне проведення зборів. У ряді міст братства організовувалися на базі існуючих об'єднань міщан — наглядачів за церковним майном.
Наприкінці 1585 р. українські міщани Львова розробили статут своєї організації — Успенського братства. Незабаром воно вийшло з-під юрисдикції місцевої церковної ієрархії і стало ставропігійським (підпорядкованим безпосередньо вищій церковній ієрархії). Серед перших його керівників виділявся Юрій Рогатинець, ремісник-сідляр і публіцист, відомий в Речі Посполитій і за кордоном.
Подібні організації стали виникати в передмістях Львова, а також в інших містах. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. вони з'явилися в більшості міст Галичини, Холмщини, Підляшшя. У 1589 р. організаційно оформилися братства в Рогатині та12 Красноставі, в 1591 р. — у Бресті та Городку, в 1592 р. — у Комарні, в 1594 р. — у Любліні, близько 1615 р. — у Києві (Богоявленське), а близько 1617 р. — у Луцьку (Чеснохрестське). На початку XVII ст. відзначалися активністю братства в Дрогобичі, Перемишлі, Більську, Холмі, Замості, Бережанах. Виникали братства також в окремих селах.
Львівське Успенське братство в період найбільшої активності (кінець XVI — початок XVII ст.) об'єднувало переважно цехових ремісників і крамарів. У другій чверті XVII ст. до керівництва в ньому прийшли найзаможніші українські та грецькі купці. Більшість братств не мала в своїх рядах духовних осіб і шляхтичів. Дещо іншим було становище у Київському і Луцькому братствах, де православні ченці й шляхтичі користувалися значним впливом. У Києві такі представники духовенства і шляхти, як ченці Захарія Копистенський, Тарас Земка, Ієзекіїль Курцевич, шляхтянка Гальшка Гулевичівна, належали до числа засновників братства. Найактивніший діяч Київського братства — Іов Борецький (до чернецтва Іван), київський митрополит (з 1620), автор публіцистичних творів, спрямованих проти католицтва й унії, політичний діяч.
Братства відігравали важливу роль у боротьбі проти національно-релігійного гніту. Так, у першій половині XVII ст. Львівське братства виступило проти обмеження економічної діяльності українських цехових ремісників і торговців та заборони некатоликам брати участь у міському самоврядуванні. Братства чинили опір примусовому впровадженню церковної унії.
Українські братства мали тісні зв'язки з білоруськими, де при наявності деяких місцевих особливостей цей рух в основному вилився у ті ж форми, що й на Україні. В інтересах боротьби проти експансії католицизму братства підтримували також зв'язки з православною ієрархією Близького Сходу, Греції, південнослов'янських країн. Львівське братство отримувало значну матеріальну допомогу від уряду Молдавії, з якою у нього встановилися жваві економічні та культурні взаємини.
Тісними були зв'язки братств із Росією. Так, у 1592 р. Львівське ставропігійське братство13 відправило до Москви своїх посланців з листами до царя Федора Івановича та боярина А. Я. Щелканова. Російський уряд не тільки прийняв посланців, а й дав значну субсидію на будівництво церкви та потреби її причту. Допомогу з Росії одержувало й Київське братство. Посилаючи в 1626 р. своїх представників до царя і патріарха Філарета з проханням про допомогу, воно заявляло, що мету своєї діяльності вбачає у боротьбі проти наступу католицизму.