3.3.Розрахунок ефекту запропонованих заходів

Після проведеного аналізу фінансового становища у другому розділі було встановлено, що дебіторська заборгованість потребує оптимізації. Частка цього показника в оборотних активах підприємства дуже велика. Дані для аналізу зміни дебіторської заборгованості за 2010-2012 рр. представлені у табл.3.4. Виявлена тенденція зростання дебіторської заборгованості ставить підприємство у залежність від фінансового становища своїх партнерів.

Таблиця 3.4

Динаміка дебіторської заборгованості за 2010-2012 рр.

Роки	2010	2011	2012	Зміна (+,-)
Дебіторська заборгованість, тис.грн.	62,8	74,1	122,0	59,2
Частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних активів	4,96	9,96	28,26	23,3

Для ефективного управління дебіторською заборгованістю керівництву ТзОВ «Склад-магазин» необхідно:

1. Постійно контролювати стан розрахунків із покупцями;

2. Встановити певні умови кредитування дебіторів, наприклад:

- покупець оплачує повну вартість, якщо оплата відбувається період із 11-го по 30-й день кредитного періоду;

3.Визначення знижок чи надбавок щодо різноманітних груп покупців з погляду дотримання ними платіжної дисципліни, наприклад:

- покупець отримує знижку 2% у разі оплати товару протягом п’яти днів із моменту покупки;

- покупець отримує знижку 5 % при достроковій оплаті;

- формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань контрагентами;

4. Вибір умов продажу, які забезпечують гарантоване надходження коштів;

Заходами щодо вдосконалення системи управління дебіторською заборгованістю є:

1.виключення з числа партнерів підприємств із високим рівнем ризику;

2.виявлення фінансових можливостей надання підприємством товарного (комерційного кредиту);

3.формування умов забезпечення стягнення заборгованості;

4.використання сучасних форм рефінансування заборгованості. Рефінансування дебіторської заборгованості - це форма реструктуризації активів, що полягає у перетворенні дебіторської заборгованості в інші ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення. Погашення дебіторської заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємства, що опинилось у фінансовій кризі.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: 1. Факторинг - операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Наприклад, банк може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та послуги, строк сплати за які минув [4].

2. Форфейтинг – операція щодо рефінансування дебіторської заборгованості за комерційним кредитом, яка оформлюється шляхом індосаменту перехідного векселя на користь банку. У результаті цієї операції комерційний кредит перетворюється в банківський. За своєю сутністю форфейтинг поєднує у собі елементи факторингу та обліку векселів. До заходів рефінансування дебіторської заборгованості, окрім перелічених вище, відноситься також комплекс процедур примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до господарського суду.

Під час інфляції відтермінування платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише деяку частину вартості проданої продукції. Падіння купівельної спроможності грошей у цей період характеризується коефіцієнтом Кi, зворотним до індексу цін. Якщо встановлена договором сума для отримання становить X, а динаміка цін характеризується індексом цін Iц, то реальна отримана підприємством сума з урахуванням їхньої купівельної спроможності в момент оплати становитиме X :Iц. У межах цієї величини знижка, надана за умови дострокової оплати, дозволила б знизити втрати підприємства від знецінення грошей. Якщо темп інфляції дорівнює 104,6%, тоді індекс цін Iц =1,05. Отже, внаслідок місячної відстрочки платежу підприємство отримає реально лише 95,24% (1 : 1,05*100) договірної вартості продукції. З річної виручки за продукцію, що продається за умов відтермінування оплати, підприємство одержало реально лише 1554,3 тис.грн. (1636,1*0,95). Отже, 81,8 тис.грн. становлять приховані втрати від інфляції. Варіанти альтернативних способів розрахунків із покупцями і замовниками наведені у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз альтернативних способів розрахунків із покупцями і замовниками

Показники	Варіант I (термін оплати 3 дня за умови 3% знижки)	Варіант II (термін оплати 25 днів)	Відхилення (+,-)
1	2	3	4
1. Індекс цін	1	1,05	+ 0,05
2. Коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей	1	1 : 1,05 = 0,95	- 0,05
3. Втрати від інфляції із виторгу, тис.грн.	0	81,8	+ 81,8
4. Втрати від відсотків за кредитами за ставки 11,8% річних(кредитна лінія) тис.грн.	(1636,1 * 3 * 11,8) / (365 * 100) = 1,59	(1636,1 * 25 * 11,8) / (365 * 100) = 13,22	+ 11,63
5. Втрати від надання 3%-знижки із тисячі рублів договірної ціни, тис.грн.	1636,1 *0,03 = 49,08	0	- 32,72
6. Результат політики надання знижки за скорочення терміну оплати (стр.3 +стр.4 + стор.5) тис.грн.	50,67	95,02	+ 44,35

Отже, надання 3% знижки з ціни за умови зменшення терміну оплати дозволяє підприємству скоротити втрати від інфляції та відсотків банку у сумі 44,35 тис. грн.

Іншим засобом впливу в напрямі прискорення розрахунків із покупцями лежить введення штрафних санкцій за затримку платежу. Механізм санкцій здебільшого менш вигідний як продавцю, так і покупцю. Відповідно до ПКУ штрафи, одержані від контрагентів, входять до складу позареалізаційних доходів організації та збільшують оподатковувану базу з податку на прибуток.

З метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості на підприємстві необхідно створити резерв сумнівних боргів, який коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості. Величина сумнівних боргів визначається:

1.виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2.виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати;

3.на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Для обчислення резерву сумнівних боргів необхідно враховувати підходи, визначені в П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», та інших нормативних документах, які регламентують бухгалтерський облік дебіторської заборгованості. На ТзОВ «Склад-магазин» класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи:

1.Перша група- термін погашення до 30 календарних днів;

2.Друга група- термін погашення до 60 календарних днів;

3.Третя група- термін погашення більше 60 календарних днів;

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту). Для визначення коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості ТзОВ «Склад-магазин» для спостереження обрано період за попередні три роки, ці дані наведені у табл. 3.6.

Дебіторська заборгованість на 31 березня 2013 року становить 116,0 тис. грн., з наступним розподілом за строками її непогашення: 1 група – 98,7 тис.грн.; 2 група – 10,3 тис.грн.;3 група – 7,0 тис. грн.

Таблиця 3.6