
- •VI Оптичний комп'ютер компанії «Lenslet»
- •2. Транслятори. Інтерпретація та компіляція програм.
- •2. Склад і призначення прикладного програмного забезпечення.
- •2. Системи обробки текстів. Текстові редактори, їх основні функції.
- •1. Внутрішні пристрої системного блоку пк
- •2. Основні етапи розв’язання задач на еом
- •2. Способи описання алгоритмів.
- •21.1. Комп’ютерні мережі та мережні технології. Локальні, регіональні та міжнародні мережі. Інтернет.
- •21.2. Складові частини та структура програми на конкретній мові програмування.
- •22.1. Арифметичні основи роботи еом. Системи числення.
- •22.2. Ітераційні цикли з післяумовою. Елемент “до”.
- •23.1. Класифікація еом, загальні сфери та області їх застосування.
- •23.2. Допоміжні алгоритми.
- •24.1. Архіватори. Архівація файлів і робота з архівами.
- •24.2. Оператори умовного і безумовного переходу.
- •25.1. Віруси та антивірусні програми.
- •25.2. Оператори циклу, їх види.
- •26.1. Апаратне забезпечення обчислювальної системи.
- •26.2. Підпрограми, їх види і призначення.
- •27.1. Інформаційні системи, процеси і технології.
- •27.2. Процедури і функції. Формальні і фактичні параметри.
22.2. Ітераційні цикли з післяумовою. Елемент “до”.
Циклічні процеси часто називають ітераційними (від англ. to iterate – повторювати), а кожен крок циклу – ітерацією.
Цикл з післяумовою (цикл «до») – цикл, в якому умова перевіряється після виконання тіла циклу. Звідси випливає, що тіло циклу завжди виконується хоча б один раз і повторюється доти, доки значення логічного виразу є помилковим, і завершується, коли воно стає істинним. У мові Паскаль такий цикл здійснює інструкція repeat … until.
Приклад:
repeat
WriteLn('Введіть позитивне число');
ReadLn(x);
until x>0;
23.1. Класифікація еом, загальні сфери та області їх застосування.
Класифікація ЕОМ (так як і покоління ЕОМ): Великі лампові транзисторні інтегральні схеми великі інтегральні схеми, мікропроцесори IBM сумісні: Intel 8008 8088 80286 80386 (SX) 80486 (SX/DX/DX2/DX4) Pentium I PII PIII PIV // Duron, Atlon, Atlon XP, Celeron, Celeron D, Atlon 64, …
Види ЕОМ:
Міні-ЕОМ – мала ЕОМ, що має невеликі розміри та вартість. З'явившись в кінці 1960-х років, міні-ЕОМ мають широкі можливості в розв'язанні задач різноманітних класів.
МікроЕОМ – ЕОМ малих розмірів, створена на базі мікропроцесора. Розрізняють мікроЕОМ вбудовані та персональні, настільні та портативні, професійні та побутові.
Великі ЕОМ (мейнфрейми)
Супер ЕОМ (суперкомп'ютери)
Основні напрямки використання:
Накопичення, зберігання та обробка великих обсягів інформації, швидкий пошук потрібних даних; Виконання наукових, економічних та конструкторських розрахунків; Діловодство (складання листів та оформлення документів); Навчання, набуття професійних навичок; Видавнича справа (підготовка до друку кольорових і чорно-білих часописів та газет, наукової та художньої літератури); Побудова креслень, діаграм, створення малюнків і картин, мультфільмів та відео кліпів; Спілкування людей що перебувають в різних містах і країнах; Імітація роботи людини-експерта з певної предметної галузі; Ігри та розваги.
Класифікація: IBM сумісні, ПК Macintosh, робочі станції, сервери, мейнфрейми (найбільш потужні обчислювальні системи загального призначення, що забезпечують цілодобовий режим експлуатації), суперкомп’ютери (обробко значних обсягів інформації, +3D моделювання та анімація)
23.2. Допоміжні алгоритми.
Основним називають алгоритм, виконання якого призводить до досягнення основної мети. Допоміжний алгоритм використовують у складі іншого, він слугує для досягнення проміжної мети. Спочатку виконується основний алгоритм, за допомогою якого, вводять і виводять дані та викликають допоміжні алгоритми, у яких виконуються основні перетворення над даними. Розрізняють два види допоміжних алгоритмів: алгоритм-процедури та алгоритм-функції.
Алгоритм-процедури – це такі допоміжні алгоритми, які призначені для виконання певних дій, результати яких передаються в точку виклику через параметри або виводяться безпосередньо на зовнішні пристрої (або повертаються в основний алгоритм через глобальні змінні). Якщо в алгоритмі обчислюється єдине значення, то ім’я алгоритму може бути використане як ім’я результату. Такі алгоритми називаються алгоритмами-функціями.
Обмін даними між основним і допоміжним алгоритмами здійснюється через параметри. Параметри в команді виклику називаються фактичними, а в заголовку допоміжного алгоритму – формальними.
procedure Ім’я (список формальних параметрів);
label\const\type\var {опис локальних міток, конс., типів і змінних } procedure\function {опис внутрішніх процедур і функцій} begin оператори end; // для функцій аналогічно
function Ім’я (список формальних параметрів) : тип результату;