22.2. Ітераційні цикли з післяумовою. Елемент “до”.

Циклічні процеси часто називають ітераційними (від англ. to iterate – повторювати), а кожен крок циклу – ітерацією.

Цикл з післяумовою (цикл «до») – цикл, в якому умова перевіряється після виконання тіла циклу. Звідси випливає, що тіло циклу завжди виконується хоча б один раз і повторюється доти, доки значення логічного виразу є помилковим, і завершується, коли воно стає істинним. У мові Паскаль такий цикл здійснює інструкція repeat … until.

Приклад:

repeat

WriteLn('Введіть позитивне число');

ReadLn(x);

until x>0;

23.1. Класифікація еом, загальні сфери та області їх застосування.

Класифікація ЕОМ (так як і покоління ЕОМ): Великі лампові  транзисторні  інтегральні схеми  великі інтегральні схеми, мікропроцесори IBM сумісні: Intel 8008  8088  80286  80386 (SX)  80486 (SX/DX/DX2/DX4)  Pentium I  PII  PIII  PIV // Duron, Atlon, Atlon XP, Celeron, Celeron D, Atlon 64, …

Види ЕОМ:

Міні-ЕОМ – мала ЕОМ, що має невеликі розміри та вартість. З'явившись в кінці 1960-х років, міні-ЕОМ мають широкі можливості в розв'язанні задач різноманітних класів.

МікроЕОМ – ЕОМ малих розмірів, створена на базі мікропроцесора. Розрізняють мікроЕОМ вбудовані та персональні, настільні та портативні, професійні та побутові.

Великі ЕОМ (мейнфрейми)

Супер ЕОМ (суперкомп'ютери)

Основні напрямки використання:

 Накопичення, зберігання та обробка великих обсягів інформації, швидкий пошук потрібних даних;  Виконання наукових, економічних та конструкторських розрахунків; Діловодство (складання листів та оформлення документів);  Навчання, набуття професійних навичок;  Видавнича справа (підготовка до друку кольорових і чорно-білих часописів та газет, наукової та художньої літератури);  Побудова креслень, діаграм, створення малюнків і картин, мультфільмів та відео кліпів;  Спілкування людей що перебувають в різних містах і країнах;  Імітація роботи людини-експерта з певної предметної галузі;  Ігри та розваги.

Класифікація: IBM сумісні, ПК Macintosh, робочі станції, сервери, мейнфрейми (найбільш потужні обчислювальні системи загального призначення, що забезпечують цілодобовий режим експлуатації), суперкомп’ютери (обробко значних обсягів інформації, +3D моделювання та анімація)

23.2. Допоміжні алгоритми.

Основним називають алгоритм, виконання якого призводить до досягнення основної мети. Допоміжний алгоритм використовують у складі іншого, він слугує для досягнення проміжної мети. Спочатку виконується основний алгоритм, за допомогою якого, вводять і виводять дані та викликають допоміжні алгоритми, у яких виконуються основні перетворення над даними. Розрізняють два види допоміжних алгоритмів: алгоритм-процедури та алгоритм-функції.

Алгоритм-процедури – це такі допоміжні алгоритми, які призначені для виконання певних дій, результати яких передаються в точку виклику через параметри або виводяться безпосередньо на зовнішні пристрої (або повертаються в основний алгоритм через глобальні змінні). Якщо в алгоритмі обчислюється єдине значення, то ім’я алгоритму може бути використане як ім’я результату. Такі алгоритми називаються алгоритмами-функціями.

Обмін даними між основним і допоміжним алгоритмами здійснюється через параметри. Параметри в команді виклику називаються фактичними, а в заголовку допоміжного алгоритму – формальними.

procedure Ім’я (список формальних параметрів);

label\const\type\var {опис локальних міток, конс., типів і змінних } procedure\function {опис внутрішніх процедур і функцій} begin оператори end; // для функцій аналогічно

function Ім’я (список формальних параметрів) : тип результату;