26.2. Підпрограми, їх види і призначення.

Підпрограма – самостійний фрагмент програми, що реалізує певний алгоритм і допускає багатократне звернення до нього з різних частин програми.

У мові Турбо-Паскаль існує великий набір стандартних (бібліотечних) процедур і функцій. Процедури та функції містяться в стандартних модулях і підключаються до будь-якої програми або з допомогою пропозиції Uses (наприклад:CRT, GRAPH та ін.) або автоматично (наприклад, System).

Застосування підпрограм дозволяє використовувати сучасні технології конструювання програм: структурний, модульне, об'єктне. А також використовувати сучасні методи проектування т.зв. спадний проектування. При цьому складна задача розбивається на ряд підзадач, для кожної з яких складається набір підпрограм, з яких компонується загальна програма.

Підпрограма – це виділена частина програми яка реалізує певний алгоритм і наділена іменем. Коли потрібно проробити деякий алгоритм що може повторюватися в одній/різних програмі.

Переваги використання: 1) зменшується об’єм програми; 2) полегшується компіляція і відладка програми; 3) полегшується сприйняття програми.

У мові Pascal є 2 типи підпрограм: процедури-функції і оператори процедур.

Алгоритм-процедури – це такі допоміжні алгоритми, які призначені для виконання певних дій, результати яких передаються в точку виклику через параметри або виводяться безпосередньо на зовнішні пристрої (або повертаються в основний алгоритм через глобальні змінні). Якщо в алгоритмі обчислюється єдине значення, то ім’я алгоритму може бути використане як ім’я результату. Такі алгоритми називаються алгоритмами-функціями.

Обмін даними між програмою і підпрограмою здійснюється через параметри. Параметри в команді виклику називаються фактичними, а в заголовку підпрограми – формальними.

procedure Ім’я (список формальних параметрів);

label\const\type\var {опис локальних міток, конс., типів і змінних } procedure\function {опис внутрішніх процедур і функцій} begin оператори end; // для функцій аналогічно

function Ім’я (список формальних параметрів) : тип результату.

27.1. Інформаційні системи, процеси і технології.

Система – це сукупність взаємопов'язаних елементів, які утворюють єдине ціле і призначені для досягнення єдиної мети.

Інформаційна система – це сукупність взаємопов'язаних засобів, які здійснюють зберігання та обробку інформації.

Інформаційний процес – це обмін відомостями між різними об'єктами живої і неживої природи. Інформаційні процеси передбачають існування джерел і користувачів інформації.

Джерела інформації - це технологічні процеси, наукові експерименти, механізми, природні об'єкти. Користувачі інформації – це люди, механізми, тварини,...

Обмін інформацією - це процес, в ході якого джерело її передає а одержувач отримує.

До інформаційних процесів належать:

пошук інформації – це сукупність операцій, заходів і процедур, метою яких є знаходження інформації з використанням інформаційно-пошукових систем, довідників, каталогів, банків даних, інтернету,...;

збирання інформації – це сукупність операцій, заходів і процедур, метою яких є здобуття інформації, тобто, діяльність суб'єкта, в ході якої він одержує відомості про певний об'єкт (виконується людиною або апаратурою);

опрацювання інформації – це сукупність цілеспрямованих дій над здобутою інформацією з метою створення нової інформації, тобто, впорядкований процес перетворення вхідної інформації у вихідну відповідно до алгоритму розв'язання задачі;

подання інформації – сукупність методів, способів та форм відображення інформації;

передавання інформації - це процес переміщення інформації від джерела користувачу по каналам зв'язку (комп'ютерним мережам, засобам телекомунікації,...) за допомогою сигналів, тобто, її точне або наближене відтворення в деякому іншому місці,

зберігання інформації – це процес підтримки вхідної інформації у певному вигляді на окремих носіях довгострокового зберігання для її передавання за запитами;

захист інформації – це дії по запобіганню несанкційованого доступу до інформації, по запобіганню її пошкодження, руйнування і втрати, використання різних способів збереження цінності і надійності інформації.

ЕОМ, зокрема, одержує, запам'ятовує, зберігає, опрацьовує і перетворює інформацію за заданими алгоритмами і програмами, зберігає і направляє одержані результати користувачу або передає їх іншим системам обробки даних.

Інформаційна технологія – це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюг, що забезпечує пошук, збирання, опрацювання, подання, перетворення, зберігання, поширення, відображення і використання інформації з певною метою.