32. Назвіть завдання з удосконалення організаційної структури інноваційного процесу.

Організаційна структура управління - це система оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між окремими структурними одиницями, що входять до її складу, і людьми, які в них працюють.

Інноваційне підприємство в наш час повинно бути підприємством підприємницького типу. Для формування в підприємницькій організації внутрішньогосподарських відносин потрібно:

1. перетворення всіх підрозділів підприємства на суб'єкти господарювання. Це вимагає розширення економічної самостійності господарських одиниць аж до надання їм статусу юридичних осіб, які самостійно вступають в економічні відносини з підприємством, з суб'єктами господарювання зовнішнього середовища, ринкової інфраструктури, іншими підприємствами, у тому числі й іноземними;

2. розвиток ефективних форм господарювання (формування дочірніх акціонерних товариств, малих підприємств і т. д.);

3. створення внутрішньофірмових формувань, що забезпечують обслуговування підприємницької діяльності (розрахункові фінансові центри або власні внутрішньофірмові банки і т. д.);

4. орієнтація всіх елементів внутрішньогосподарського економічного механізму на підприємництво (стратегічне та оперативне внутрішньофірмове планування, економічний механізм розподілу прибутку, встановлення договірних відносин між підрозділами підприємства, між ними й підприємством у цілому і т. д.).

Перехід на інноваційно-підприємницький тип господарювання потребує, щоб кожний його підрозділ став колективним підприємцем, а кожний співробітник зорієнтований на спільну участь у підприємницькій діяльності. Такий підхід вимагає виконання таких завдань:

1. створення організаційної структури ринкової орієнтації для кожного суб'єкта господарювання;

2. організаційного забезпечення трудової мотивації кожного суб'єкта залежно від внеску в підприємницькій дохід підрозділу та підприємства в цілому;

3. організаційного забезпечення орієнтації всіх підрозділів на інноваційність у тій чи іншій сфері відтворення;

4. організаційного забезпечення високорентабельного виробництва в кожному підрозділі;

5. створення умов для внутрішньогосподарських конкуренції та інноваційності в комбінації з економічним співробітництвом.

33. Порівняльна характеристика джерел формування інформаційної бази інноваційного розвитку.

Для прийняття адекватних управлінських рішень в інноваційній діяльності необхідні дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам. Як наслідок, процес підготовки та складання звітів щодо інноваційної діяльності повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, об’єктивною, неупередженою інформацією про стан інноваційної діяльності окремого підприємства, регіону та країни в цілому. Інформаційні бази можуть формуватись із:

1. Державних та муніципальних установ, тобто з боку держави;

2. Комерційних організацій, тобто з боку фізичних та юридичних осіб, що мають за мету одержання надприбутку;

3. Громадських організацій, профспілкових груп, тобто громадянського сектору, більш волонтерського за своїм характером;

4. Системних досліджень, це науковий підхід який може бути застосований будь-яким із перелічених вище суб’єктів, але гадаю, що краще його розглядати окремо.

Основними з боку держави при формуванні інформаційної бази виступатимуть встановлені форми звітності. На даний момент в Україні діє 2 таких форми (про це в наступному пункті). Варто зазначити, що вони є не досконалими і потребують опрацювання, але їх наявність є дуже позитивною рисою. Окрім цього інформацію з боку держави береться від усіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової, які діють у напрямі управління інноваціями. Точніше кажучи інформація формується завдяки Законам України, актам, указам, постановам, проектам, грантам, тощо.

Стосовно комерційних організацій, то основою для інформаційної бази інноваційної діяльності виступає діяльність фізичних та юридичних осіб, які керуються власне всім тим, що видає державний апарат. Якщо держава є більш таким науковим, теоретичним складовим, то комерційні організації в свою чергу апробовують все те, що видала держава. Тут мала б простежуватись чітка взаємодія влади із підприємцями, але на жаль, наша країна ще не доросла до такого рівня, і все це знаходиться поки на дуже примітивній стадії впровадження. Окрім того, інформаційну базу цього суб’єкта формують: статут, вимоги, методи управління, переговори, комунікації, листування, договори, проекти, гранти (але тут з боку користувача, тоді як в держави збоку засновника), тощо.

Громадський сектор дещо подібний у своїх формуваннях інформаційної бази до комерційних організацій. Проте, він має більше неофіційної інформації, більше її використовує, так як законодавство для громадських організацій та об’єднань ще більш «тугіше» і нерозробленіше ніж для комерційних.