3. Призначення та сутність дефектування і сортування деталей

Мета дефектації розібраних деталей - визначення їх технічного стану і сортування на відповідні групи: придатні, підлягають віднов­ленню на даному підприємстві і непридатні. Розподіл продукції на три групи - брак, дефекти, які можна виправити, бездефектна продукція -здійснюється на основі вибору відповідного методу контролю, норм допустимих дефектів і технологічних можливостей відновлення деталей з допустимими дефектами.

Результати дефектації та сортування використовують при вдоскона­ленні технологічних процесів, для визначення коефіцієнтів придатності і розподілу деталей по маршрутах відновлення.

Багато причин відбраковки прямо чи непрямо пов"язані з технічни­ми можливостями засобів і методів контролю та дефектації.Значний вплив на норми відбраковки мають також технологічні мож­ливості авторемонтного підприємства. Часті випадки відбраковки дета­лей, що мають дефекти, які можна виправити, тільки через відсутність відповідних методів ремонту.

Після сортування придатні деталі відправляють у комплектувальне відділення, непридатні - на склад металобрухту чи використовують як мате­ріал для виготовлення інших деталей.

Деталі, які треба відновити, після визначення маршруту ремонту надходять на склад деталей, що очікують ремонту, і далі - на відповід­ні дільниці відновлення. Громіздкі деталі - рами, картери задніх мос­тів тощо - контролюють безпосередньо на робочих місцях.

Дефектацію деталей проводять після їх зовнішнього огляду за допо­могою спеціальних інструментів, пристроїв, приладів і устаткування.

У процесі дефектації та сортування деталі маркіруються фарбою: придатні - зеленою, непридатні - червоною, деталі для відновлення - жовтою.

Кількісні показники дефектації та сортування деталей фіксують у дефектаційних відомостях або за допомогою спеціальних підсумовуючих лічильних пристроїв.

Дефектацію починають із зовнішнього огляду деталей. Зовнішнім оглядом визначають загальний технічний стан деталі і виявляють зовніш­ні дефекти - тріщини, пробоїни, вм"ятини тощо.

Щоб виявити приховані дефекти, застосовують спеціальні прилади і пристрої, робота яких грунтується на неруйнівних методах контролю.

Розвиток засобів і методів дефектації дає змогу поліпшити якість ремонту автотранспортних засобів. На великих авторемонтних заводах ви­користовують автоматизовані системи управління /АСУ/, в тому числі і на дільницях дефектації деталей, основані на електронних обчислюваль­них машинах /ЕОМ/. Ці системи дають змогу отримувати необхідну інфор­мацію про кількісні показники виробничого процесу, потребу в матеріа­лах, комплектуючих виробах і забезпечувати ритмічність роботи цехів і дільниць.

Таким чином, комплекс методів дефектації чи методів технічної діагностики, що дає змогу отримати кількісні критерії якості продукції, відіграє все важливішу роль у забезпеченні ресурсу капітально відре­монтованих автотранспортних засобів до рівня 0,8 ресурсу нових.

4. Поняття про граничний та допустимий знос деталей машин.