29. Структура авторемонтних підприємств. Типова структура основного виробництва.

Типи підприємств. Сучасне підприємство для капітального ремонту повнокомплектних машин являє собою складне в технологічному від­ношенні підприємство з великою номенклатурою ремонтованих агрегатів, вузлів та деталей. Якщо додати, що номенклатура замінюваних нормалей та деталей досягає 1,5...2 тис. шт. на одну машину, а номен­клатура споживаних матеріалів — 200 назв, то стають очевидними громіздкість і складність обслуговування і управління таким підпри­ємством.

Великі можливості для підвищення продуктивності праці, поліп­шення якості продукції і зниження собівартості закладені в концент­рації і спеціалізації виробництва. Спеціалізація виробництва в загаль­ному вигляді передбачає організацію підприємства по виготовленню певного виду виробів, окремих їх частин (деталей) або виконання пев­них технологічних процесів. Відповідно до цього розрізняють такі види спеціалізації: предметну, подетальну і технологічну, або стадій­ну (рис. 40.2).

Предметна спеціалізація — ремонт повнокомплектних машин. На­приклад, завод по капітальному ремонту автомобілів (шасі) моде­лей ЗІЛ.

Подетальна спеціалізація — відновлення окремих деталей, вузлів та агрегатів. Наприклад, підприємство по ремонту електрообладнання, силових установок і роздавальних коробок, коробок відбору потужно­стей тощо.

Технологічна спеціалізація — поділ процесу ремонтного виробництва на окремі самостійні частини (стадії). Наприклад, відновлення деталей, ремонт акумуляторних батарей, складання машин та агрегатів з гото­вих і відновлених деталей і т. п.

У зв'язку з типізацією конструкцій машин, розвитком агрегатно-вузлового методу ремонту необхідно створювати на засадах широкої кооперації вузькоспеціалізовані ремонтні підприємства, які б ремонту­вали окремі вузли та агрегати (наприклад, електрообладнання, транс­місії, силові установки), а капітальний ремонт машин виконувати в ко­операції з цими підприємствами.

Вузькоспеціалізовані підприємства одночасно обслуговуватимуть експлуатуючі підприємства і підприємства, які виконують капітальний ремонт.

Організація капітального ремонту. Структура ремонтних підпри­ємств. Виробничий ремонт, що визначається всією сукупністю дій, ви­конуваних з моменту надходження машини в ремонт і до одержання її капітально відремонтованою, включає основні та допоміжні процеси.

Організація виробничого процесу капітального ремонту передба­чає оптимальне розміщення цехів та дільниць,виробництва і розподіл процесу між окремими цехами, дільницями та робочими місцями.

Основні процеси безпосереднього впливу на об'єкт ремонту склада­ють основне виробництво, яке включає цехи, відділення та дільниці, безпосередньо пов'язані з виконанням технологічного процесу і ви­пуском готової продукції. Допоміжне виробництво включає процеси, що гарантують нормальне функціонування і роботу основного вироб­ництва. Технічне, господарське і адміністративне керівництво роботою підприємства здійснює заводоуправління, яке складається з відділів, що визначаються класифікаційною групою підприємства.

Основне і допоміжне виробництва можуть бути організовані за це­ховою або безцеховою структурою. В разі безцехової структури окремі виробничі дільниці очолює майстер, підпорядкований безпосередньо заводоуправлінню. Безцехова структура рекомендується для підпри­ємств з кількістю робітників до 500 чол. При цеховій структурі окремі виробничі дільниці об'єднуються в цехи, очолювані начальником. Кількість робітників у цеху звичайно становить 100... 125 чол.

Виробничий поділ підприємства на цехи та дільниці залежить від потужності підприємства, характеру і ступеня спеціалізації вироб­ництва. Для підприємств середньої потужності, які здійснюють капі­тальний ремонт повнокомплектних машин, рекомендується така струк« тура основного і допоміжного виробництва:

основне виробництво: розбірний цех; цех відновлення та виго­товлення деталей; складальний цех;

допоміжне виробництво: служба головного механіка; інструмен­тальне господарство; лабораторія;

обслуговуюче господарство: складське господарство із складами; транспортне господарство;

4) заводська лабораторія.

Наведена орієнтовна структура складу ремонтного заводу залежно від його потужності і характеру спеціалізації виробничого процесу може змінюватись у бік об'єднання деяких відділень та складів або, навпаки, їх диференціації.

Розбірний цех включає розбірно-мийну дільницю, на якій викону­ють часткове і повне розбирання, попереднє і остаточне миття машин та агрегатів, миття й очищення деталей; контрольно-сортувальну діль­ницю, де деталі дефектують і сортують на групи придатних, таких, що підлягають відновленню, і непридатних, а також визначають маршру­ти їх відновлення; склад деталей, які чекають на ремонт, для обліку і зберігання деталей, що підлягають відновленню, і для комплектуван­ня партій деталей за маршрутами відновлення.

Складальний цех містить комплектувальну і слюсарно-підготовчу дільниці, на яких здійснюються номенклатурний добір деталей для складальних груп, комплектування пар деталей для групового скла­дання і слюсарно-підгінні роботи; агрегатно-складальної дільниці, на якій складають, випробовують і фарбують усі агрегати, за винятком двигуна; дільниці двигунів, призначеної для складання, випробувань і фарбування двигунів; рамної дільниці, де розбирають, переклепують і фарбують рами; дільниці складання машин, де складають машини та агрегати; регулювальної дільниці, на якій випробовують машини на стенді чи пробігом і усувають виявлені несправності; мідницько-радіа­торної дільниці, де відновлюють радіатори, паливні баки та різні тру­бопроводи; дільниці ремонту електрообладнання, де виконуються робо­ти по ремонту електроагрегатів, приладів та електропроводки автомо­біля; дільниці приладів живлення, на якій ремонтують паливні насоси, карбюратори, форсунки; акумуляторної дільниці для ремонту і за­ряджання акумуляторних батарей.

Цех відновлення і виготовлення деталей включає ковальсько-ресор­ну дільницю, де монтують пружні елементи підвісок з усуненням залиш­кових деформацій, відновлюють деталі інших вузлів методом пластич­ного деформування; зварювальну дільницю, на якій відновлюють де­талі із застосуванням різних видів зварювання; гальванічну дільницю, призначену для розмірного і декоративного покриття деталей гальва­нічним способом; металізаційну дільницю, де відновлюють спрацьова­ні деталі напилюванням розплавленого металу; дільницю відновлення деталей із застосуванням синтетичних матеріалів; термічну дільницю для термічної і хіміко-термічної обробки деталей; слюсарно-механічну дільницю для відновлення деталей механічною і слюсарною обробкою.

Дільниці допоміжного виробництва: інструментальна, на якій ви­готовляють і ремонтують засоби технологічного оснащення та інстру­мент, заточують різальний інструмент, зберігають і видають пристрої та інструмент; ремонтно-механічний відділ головного механіка, при­значений для обслуговування і ремонту технологічного устаткування та санітарно-технічних установок, а також для виготовлення нестан­дартного устаткування; електроремонтна, яка здійснює ремонт електро­двигунів та електричних установок, ремонт і обслуговування компре­сорних систем, догляд за освітлювальною мережею; ремонтно-будівель­на/яка виконує роботи по обслуговуванню і ремонту водопроводу, ка­налізації, будівель, споруд і під'їздних шляхів.

Загальнозаводські склади призначені для приймання, переробки, зберігання і видачі різних матеріалів та напівфабрикатів. До загаль­нозаводських складів відносять склади матеріалів та хімікатів, металу, запасних частин, лісоматеріалів, ремонтного фонду, готової продукції, пального та мастил, утилю.

47