Основи технології виробництва та ремонту автомобілів

1. Які бувають забруднення на деталях, що підлягають відновленню та способи їх очищення?

17. Експлуатаційні забруднення деталей автомобілів, причини їх виникнення та способи очищення.

Забруднення поділяються на експлуатаційні, пов"язані з експлуата­цією автомобілів і тракторів, і технологічні, пов"язані з процесом ремонту.

Експлуатаційні забруднення. Герметизуючі мастики, пасти і проклад­ки залишаються на поверхні після розбирання з"єднень. Для видалення їх залишків слід користуватись механізованим інструментом - голкофрезами, щітками тощо.

Лакофарбові покриття видаляють у процесі капітального ремонту. Особливо важко видаляються покриття на основі меламіно-алкідних і алкідно-стирольних емалей.

Масла і мастила - найпоширеніший вид забруднень. При ексіЕлуят «ці ї мастильні матеріали окисляються і полімеризуються. Ці процеси -залежать від темп»ратурно-часових факторів.

У двигунах в процесі старіння і згоряння палива утворюються вугле­цеві відкладення, що поділяються на асфельто-смолисті, лакові і нагари.

Асфальто-смолисті відкладення - мазеподібні згустки, що відкладаються на стінках картерів, щоках колінчастих валів, розподіл-ьних шестернях, масляних насосах, фільтрах і маслопроводах.

Лакові відкладення - плівки, що утворюються в зоні поршневих кі­лець, на юбці і внутрішніх стінках поршнів.

Нагари - тверді вуглецеві речовини, що відкладаються на деталях двигунів (стінки камери згоряння, клапани, свічки, дно поршня, ви­пускний трубопровід, розпилювачі форсунок). Основу нагару становлять карбени і кербоїди (30-80%), масла і смоли(8-30%), решта - оксикисло­ти, асфальтети і зола. Нагари містять нерозчинні або погано розчинні речовини.

Дорожньо-грунтові відкладення накопичуються в основному в ходо­вій частині. Забрудненість залежить від умов експлуатації (сезон робіт, дорожні умови тощо). Міцність утримання частинок грязі на поверхні (адгезія) залежить від шорсткості поверхні, розміру частинок, вологос­ті повітря й ряду інших факторів. Адгезія дрібних пилоподібних части­нок до поверхні значна. Зняти їх можна щіткою чи ганчіркою.

Масляно-грязьові відкладення виникають при потраплянні дорожньої грязі і пилу на поверхні деталей, забруднених маслом. Можливе і зворот­не явище - потрапляння масла на поверхні, забруднені дорожньою гряззю, при цьому грязь просочується маслом.

Продукти корозії утворюються в результаті хімічного або електрохі­мічного руйнування металів і сплавів. На поверхні сталевих і чавунних деталей з'являється плівка червонувато-бурого кольору - гідрат оксиду заліза (іржа), який розчиняється в кислотах і малорозчинний в лугах і воді. Алюмінієві деталі також зазнають корозії, продукти якої мають вигляд сірувато-білого нальоту і являють собою оксиди чи гідрати окси­дів алюмінію.

Накип утворюється в системі водяного охолодження двигуна при екс­плуатації. Відкладаючись на стінках оболонки охолодження двигуна і ра­діатора, накип ускладнює теплообмінні процеси і порушує нормальну робо­ту двигуна. Утворення накипу зумовлене вмістом у воді в розчиненому вигляді солей кальцію і магнію, тобто твердістю води.

Крім накипу, в системах охолодження двигунів утворюються мулисті відкладення внаслідок потрапляння в систему механічних домішок (пісок, глина), органічних речовин (мікроорганізми, рослини) і утворення про­дуктів корозії.

Технологічні забруднення. Деталі, що надходять на складання, мо­жуть бути забруднені залишками ливарної землі, окалини, притиральних паст, пилом із повітря, стружкою і твердими частинками (в масляних ка­налах), зернами абразиву, шаржованими в поверхню, тощо. За незадовіль­ного очищення деталей від цих забруднень, у процесі припрацювання по­верхонь тертя відбувається інтенсивне зношування. Задирки, подряпини і риски, що виникають у процесі припрацювання, істотно впливають на початкове опрацювання деталей.

Технологічні забруднення мають особливості, які необхідно врахо­вувати, вибираючи технологію очищення. Тверді забруднення хімічно не зв"язані з поверхнею (пил, мікропорошки, шлак, стружка), а зв"язані з масляною, плівкою і знімаються разом з нею. Винятком є стружка в кана­лах, оксидні плівки,зерна абразиву, шаржовані в поверхню металу. Щоб вилучити їх, потрібна сильна і спрямована гідродинамічна чи тривала кавітаційна (ультразвукова) дія. При видаленні притиральних паст треба мати на увазі, що видаляти потрібно одночасно рідкі і тверді компонен­ти паст, оскільки видалення тільки рідких компонентів, наприклад роз­чиненням, утруднить видалення твердих компонентів через їх засушування і затвердіння, що ускладнить їх емульгування.

Продукти зношення при обкатці потрібно вилучити із системи під час фільтрації циркулюючого масла.

Залежно від кількості залишкових забруднень розрізняють три рівні очищення: мокроочистка, мікроочистка, активаційна.

Макроочистка -процес видалення з поверхні найбільших забруднень. Мікроочистка - видалення забруднень із мікронерівностей поверхні. Акти­ваційна очистка - це травлення металу до активованого стану.

Застосовуються різні способи контролю залишкової забрудненості по­верхні. При макроочистці - це протирання, ваговий і люмінесцентний методи, а при мікро- і активаційній очистці - люмінесцентний і метод змочування водою.

Ваговий метод полягає в тому, що залишок забруднення визначається зважуванням. Порівнюючи очищені зразки з еталонами, можна швидко і досить точно оцінити миючу здатність різних засобів. Поверхня проти­рається паперовою салфеткою, тканиною або ватним тампоном. Наявність грязі на матеріалі протирання кількісно оцінюється зважуванням.

Люмінесцентний метод грунтується на властивості масел люмінесцію­вати під впливом ультрафіолетового опромінення. Величина та інтенсив­ність світної поверхні вказують на забрудненість поверхні.

Метод змочування поверхні водою грунтується на здатності метале­вої поверхні утримувати безперервну плівку води, якщо ця поверхня не має масляних /гідрофобних/ забруднень.

Очищення поверхні - видалення забруднень з поверхні до певного рівня її чистоти. Існують різні методи очистки: механічний, фізичний, хімічний, фізико-хімічний і хіміко-термічний. В основі кож­ного методу лежить певний спосіб руйнування забруднень і видалення їх з поверхні. Дня прискорення процесів очищення застосовують такі способи інтенсифікації: підвищення температури і тиску очищувального середовища, вібраційна активація очищувального середовища тощо.

Чим фізико-хімічно активніше середовище, тим менше потрібно механічної енергії для досягнення однакового ефекту очистки.

Способи очистки, рекомендовані для видалення різних забруднень:

Види забруднень	Перспективні способи видалення
Продукти термоокислення нафтопродуктів	Термомеханічний (розплав солей); гтдровібро-абразивний; комбінований; ванно-струменева очистка (розчинювальна суміш - лужний розчин)
Нагар, асфальто-смолисті відкладення	Пароводоструминний з миючими засобами; стру­менями з миючими засобами; гідровіброабразив-ний; циркуляційний в розчиннику; в лужному розчині зануренням з активацією гвинтами і в розчиннику з активацією вібрацією
Застаріле мастило	Пароводоструминний з миючими засобами; стру­менями високого тиску /з миючими засобами і без них/; струменями низького і середнього тиску з миючими засобами; зануренням в лужний розчин.чи розчинник із збудженням розчину вібрацією чи гвинтами; комбіновані способи /розчинювальна суміш - лужний розчин/
Накип	Термомеханічний /розплав солей/
Продукти корозії	Гідровіброабразивний; циркуляційний у кислот­ному розчині; очищення зануренням в кислотний розчин /ванна із статичним положенням деталей/
Стара фарба	Пароводоструминний; струменями високого тиску /з миючими засобами/; зануренням в лужний розчин і збудженням гвинтами чи вібрацією
Дорожні	Пароводоструминний без миючих засобів; струменями високого тиску з миючими засобами і без них