
- •Основи технології виробництва та ремонту автомобілів
- •1. Які бувають забруднення на деталях, що підлягають відновленню та способи їх очищення?
- •17. Експлуатаційні забруднення деталей автомобілів, причини їх виникнення та способи очищення.
- •2. Стадії миття деталей машин.
- •3. Характеристика дефектів деталей, які підлягають відновленню, та їх різновиди. Призначення та сутність дефектування і сортування деталей
- •3. Призначення та сутність дефектування і сортування деталей
- •4. Поняття про граничний та допустимий знос деталей машин.
- •5. Назвіть методи відновлення деталей машин
- •6. Призначення та сутність процесу комплектування деталей машин
- •7. Розкрийте сутність способу відновлення деталей пластичним деформуванням
- •8. Перерахуйте способи відновлення деталей газотермічним напиленням (металізацією). Назвіть переваги та недоліки способу
- •9. Сутність способу відновлення деталей машин металізуванням
- •10. Cутність способу відновлення деталей газоплуменевим напилення. Переваги та недоліки способу.
- •11. Назвіть миючі засоби, які використовуються для миття деталей, агрегатів, вузлів.
- •12. Стадії припрацювання двигунів, призначення холодного припрацювання
- •13. Сутність способу відновлення деталей машин електродуговою металізацією
- •14. Відновлення деталей машин плазмовим напиленням. Характеристика дугової плазми.
- •18. Відновлення деталей електролітичним (гальванічним) хромуванням.
- •19. Відновлення деталей електродуговою наплавкою. Характеристика (будова) електричної дуги. Пряма та зворотна полярність.
- •20. Способи зварювання та наплавки деталей, виготовлених з чавуну.
- •21. Класифікація способів відновлення деталей. Зварювальні та наплавлювальні.
- •22. Технічна норма часу на технологічну операцію. Її складові.
- •23. Відновлення деталей , виготовлених із вуглецевих сталей пластичною деформацією. Інтервал температур для гарячої обробки.
- •24. Зварування і наплавлювання деталей під шаром флюсу.
- •25. Зварювання і наплавлення в газових захисних середовищах. Аргонно-дугове зварювання.
- •26. Схема технологічного процесу індустріального капітального ремонту.
- •27. Хонінгування деталей. Призначення. Параметри технічного процесу.
- •28. Відновлення деталей вібродуговим електроімпульсним наплавленням. Переваги і недоліки перед наплавленням під шаром флюсу.
- •29. Структура авторемонтних підприємств. Типова структура основного виробництва.
Основи технології виробництва та ремонту автомобілів
1. Які бувають забруднення на деталях, що підлягають відновленню та способи їх очищення?
17. Експлуатаційні забруднення деталей автомобілів, причини їх виникнення та способи очищення.
Забруднення поділяються на експлуатаційні, пов"язані з експлуатацією автомобілів і тракторів, і технологічні, пов"язані з процесом ремонту.
Експлуатаційні забруднення. Герметизуючі мастики, пасти і прокладки залишаються на поверхні після розбирання з"єднень. Для видалення їх залишків слід користуватись механізованим інструментом - голкофрезами, щітками тощо.
Лакофарбові покриття видаляють у процесі капітального ремонту. Особливо важко видаляються покриття на основі меламіно-алкідних і алкідно-стирольних емалей.
Масла і мастила - найпоширеніший вид забруднень. При ексіЕлуят «ці ї мастильні матеріали окисляються і полімеризуються. Ці процеси -залежать від темп»ратурно-часових факторів.
У двигунах в процесі старіння і згоряння палива утворюються вуглецеві відкладення, що поділяються на асфельто-смолисті, лакові і нагари.
Асфальто-смолисті відкладення - мазеподібні згустки, що відкладаються на стінках картерів, щоках колінчастих валів, розподіл-ьних шестернях, масляних насосах, фільтрах і маслопроводах.
Лакові відкладення - плівки, що утворюються в зоні поршневих кілець, на юбці і внутрішніх стінках поршнів.
Нагари - тверді вуглецеві речовини, що відкладаються на деталях двигунів (стінки камери згоряння, клапани, свічки, дно поршня, випускний трубопровід, розпилювачі форсунок). Основу нагару становлять карбени і кербоїди (30-80%), масла і смоли(8-30%), решта - оксикислоти, асфальтети і зола. Нагари містять нерозчинні або погано розчинні речовини.
Дорожньо-грунтові відкладення накопичуються в основному в ходовій частині. Забрудненість залежить від умов експлуатації (сезон робіт, дорожні умови тощо). Міцність утримання частинок грязі на поверхні (адгезія) залежить від шорсткості поверхні, розміру частинок, вологості повітря й ряду інших факторів. Адгезія дрібних пилоподібних частинок до поверхні значна. Зняти їх можна щіткою чи ганчіркою.
Масляно-грязьові відкладення виникають при потраплянні дорожньої грязі і пилу на поверхні деталей, забруднених маслом. Можливе і зворотне явище - потрапляння масла на поверхні, забруднені дорожньою гряззю, при цьому грязь просочується маслом.
Продукти корозії утворюються в результаті хімічного або електрохімічного руйнування металів і сплавів. На поверхні сталевих і чавунних деталей з'являється плівка червонувато-бурого кольору - гідрат оксиду заліза (іржа), який розчиняється в кислотах і малорозчинний в лугах і воді. Алюмінієві деталі також зазнають корозії, продукти якої мають вигляд сірувато-білого нальоту і являють собою оксиди чи гідрати оксидів алюмінію.
Накип утворюється в системі водяного охолодження двигуна при експлуатації. Відкладаючись на стінках оболонки охолодження двигуна і радіатора, накип ускладнює теплообмінні процеси і порушує нормальну роботу двигуна. Утворення накипу зумовлене вмістом у воді в розчиненому вигляді солей кальцію і магнію, тобто твердістю води.
Крім накипу, в системах охолодження двигунів утворюються мулисті відкладення внаслідок потрапляння в систему механічних домішок (пісок, глина), органічних речовин (мікроорганізми, рослини) і утворення продуктів корозії.
Технологічні забруднення. Деталі, що надходять на складання, можуть бути забруднені залишками ливарної землі, окалини, притиральних паст, пилом із повітря, стружкою і твердими частинками (в масляних каналах), зернами абразиву, шаржованими в поверхню, тощо. За незадовільного очищення деталей від цих забруднень, у процесі припрацювання поверхонь тертя відбувається інтенсивне зношування. Задирки, подряпини і риски, що виникають у процесі припрацювання, істотно впливають на початкове опрацювання деталей.
Технологічні забруднення мають особливості, які необхідно враховувати, вибираючи технологію очищення. Тверді забруднення хімічно не зв"язані з поверхнею (пил, мікропорошки, шлак, стружка), а зв"язані з масляною, плівкою і знімаються разом з нею. Винятком є стружка в каналах, оксидні плівки,зерна абразиву, шаржовані в поверхню металу. Щоб вилучити їх, потрібна сильна і спрямована гідродинамічна чи тривала кавітаційна (ультразвукова) дія. При видаленні притиральних паст треба мати на увазі, що видаляти потрібно одночасно рідкі і тверді компоненти паст, оскільки видалення тільки рідких компонентів, наприклад розчиненням, утруднить видалення твердих компонентів через їх засушування і затвердіння, що ускладнить їх емульгування.
Продукти зношення при обкатці потрібно вилучити із системи під час фільтрації циркулюючого масла.
Залежно від кількості залишкових забруднень розрізняють три рівні очищення: мокроочистка, мікроочистка, активаційна.
Макроочистка -процес видалення з поверхні найбільших забруднень. Мікроочистка - видалення забруднень із мікронерівностей поверхні. Активаційна очистка - це травлення металу до активованого стану.
Застосовуються різні способи контролю залишкової забрудненості поверхні. При макроочистці - це протирання, ваговий і люмінесцентний методи, а при мікро- і активаційній очистці - люмінесцентний і метод змочування водою.
Ваговий метод полягає в тому, що залишок забруднення визначається зважуванням. Порівнюючи очищені зразки з еталонами, можна швидко і досить точно оцінити миючу здатність різних засобів. Поверхня протирається паперовою салфеткою, тканиною або ватним тампоном. Наявність грязі на матеріалі протирання кількісно оцінюється зважуванням.
Люмінесцентний метод грунтується на властивості масел люмінесціювати під впливом ультрафіолетового опромінення. Величина та інтенсивність світної поверхні вказують на забрудненість поверхні.
Метод змочування поверхні водою грунтується на здатності металевої поверхні утримувати безперервну плівку води, якщо ця поверхня не має масляних /гідрофобних/ забруднень.
Очищення поверхні - видалення забруднень з поверхні до певного рівня її чистоти. Існують різні методи очистки: механічний, фізичний, хімічний, фізико-хімічний і хіміко-термічний. В основі кожного методу лежить певний спосіб руйнування забруднень і видалення їх з поверхні. Дня прискорення процесів очищення застосовують такі способи інтенсифікації: підвищення температури і тиску очищувального середовища, вібраційна активація очищувального середовища тощо.
Чим фізико-хімічно активніше середовище, тим менше потрібно механічної енергії для досягнення однакового ефекту очистки.
Способи очистки, рекомендовані для видалення різних забруднень:
Види забруднень
|
Перспективні способи видалення
|
Продукти термоокислення нафтопродуктів |
Термомеханічний (розплав солей); гтдровібро-абразивний; комбінований; ванно-струменева очистка (розчинювальна суміш - лужний розчин)
|
Нагар, асфальто-смолисті відкладення
|
Пароводоструминний з миючими засобами; струменями з миючими засобами; гідровіброабразив-ний; циркуляційний в розчиннику; в лужному розчині зануренням з активацією гвинтами і в розчиннику з активацією вібрацією
|
Застаріле мастило
|
Пароводоструминний з миючими засобами; струменями високого тиску /з миючими засобами і без них/; струменями низького і середнього тиску з миючими засобами; зануренням в лужний розчин.чи розчинник із збудженням розчину вібрацією чи гвинтами; комбіновані способи /розчинювальна суміш - лужний розчин/ |
Накип
|
Термомеханічний /розплав солей/
|
Продукти корозії
|
Гідровіброабразивний; циркуляційний у кислотному розчині; очищення зануренням в кислотний розчин /ванна із статичним положенням деталей/
|
Стара фарба
|
Пароводоструминний; струменями високого тиску /з миючими засобами/; зануренням в лужний розчин і збудженням гвинтами чи вібрацією
|
Дорожні
|
Пароводоструминний без миючих засобів; струменями високого тиску з миючими засобами і без них
|