46.Інкасування векселів та доміциляція векселів

Інкасування векселів — це виконання комерційним банком доручення своїх клієнтів та взяття на себе відповідальності за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів. В інкасовій операції беруть участь: 1)векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель — принципал, комітент; 2)банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя – ремітент; 3)банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком ремітентом — інкасуючий банк; » платник за векселем; 4)інкасуючий банк, який здійснює пред’явлення векселів платнику — пред’являючий банк.

Для здійснення операції інкасування векселедержатель звертається в банк із заявою про інкасування векселів, до якої також додаються примірники векселів, які виставляються для інкасування, а також реєстр векселів. Документи, що передаються в банк для інкасування, повинні супроводжуватись дорученням на інкасування, в якому векселедержатель надає точні інструкції. Банки, як правило, при прийнятті векселів для інкасування вимагають наявність банківських установ у місці оплати векселів.Між сторонами укладається договір, в якому детально описуються всі умови здійснення операції. Прийнявши векселі на інкасо, працівники банку реєструють їх у Книзі векселів, прийнятих на інкасо. Доходи банку від здійснення інкасової операції складаються з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом за виконання доручення, а за іногородніми векселями – ще з дамно і порто.

Доміциляція векселів — це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, що зазначена як платник за векселем. Особа, яка призначена для оплати векселя поза місцезнаходженням платників, називається доміцшіатом. Доручення на оплату векселя дає векселедавець простого чи переказного векселя. Якщо в тексті векселя доміциліата не визначено, його може призначити трасат при акцептуванні або векселедавець при представленні векселя до платежу. За здійснення доміциляції векселів банк отримує винагороду у вигляді комісії.

47.Споживче банківське кредитування.

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Особливістю кредиту є те, що основною гарантією його надання є сталі постійні грошові доходи фізичної особи-позичальника. Споживчий кредит належить до дорогих кредитів і має високу відсоткову ставку - 15-30%. Головною причиною цього є високий ризик неповернення кредиту. До споживчих кредитів належить широкий вибір видів позик.

Об'єкти кредитування: витрати, пов'язані з придбанням фізичними особами нерухомості, товарів тривалого користування, транспортних засобів.

Суб'єкти кредитування: кредитори, повнолітні дієздатні громадяни, які мають постійне джерело доходів.

Залежно від цільового призначення споживчі кредити поділяють на:

— інвестиційні;

— для купівлі товарів та сплати послуг;

— на розвиток підсобного господарства;

— цільові кредити окремим соціальним групам;

— на нецільові споживчі потреби;

— чекові;

— банківські кредитні картки.