31. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб.

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства необхідні такі реквізити:

— повне найменування банку-гаранта;

— безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

— сума гарантії;

— місце видачі.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Гарантію потрібно складати у чотирьох примірниках: один — для бенефіціара за гарантією, другий — для клієнта, що дав доручення на видачу гарантії, третій — у договірно-правовий відділ банку, четвертий — у досьє за гарантією.

Видані банками гарантії передаються при супроводжувальному листі клієнтам для подальшого їх передання бенефіціару або направляються останньому безпосередньо через іноземний банк. Гарантія, яка видана на користь іноземного банку, як правило, відправляється безпосередньо на його адресу з проханням підтвердити її отримання, а копія цієї гарантії передається клієнту, який дав доручення на її відкриття.

Зменшення суми гарантії (якщо це відповідає умовам гарантії) відбувається у міру виконання контракту. Аналогічно відбувається зменшення суми контргарантії уповноваженого банку за умови відповідного підтвердження іноземного банку-гаранта.

32. Інвестиції: структура, суть і форми

З метою ефективного функціонування підприємства здійснюють інвестиційну діяльність. Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Основною ознакою, за якою інвестиції поділяються на окремі форми, є об’єкт вкладення капіталу. За цією ознакою інвестиції поділяються на фінансові та капітальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора (акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання). Під капітальними інвестиціями розуміють усі витрати підприємства на придбання або створення матеріальних і нематеріальних активів, що включаються до їх первісної вартості.

Залежно від виду вкладених інвестиційних ресурсів інвестиції можуть здійснюватися у формі:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування);

· майнові права, що випливають з авторського права;

· сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду;

· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням.

За формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигодиі такі, що забезпечують соціальні вигоди.

Основні напрями інвестицій – це вкладення коштів у рухоме і нерухоме майно, придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів, цільові грошові вклади; придбання або створення нематеріальних активів.

В процесі інвестиційної діяльності підприємства можуть здійснюватися реінвестиції, під якими розуміють повторне вкладання коштів, одержаних у формі доходу від функціонування початкового інвестиційного проекту. Реінвестиції можуть направлятися на заміну фізично і морально зношених основних засобів.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру:

-         галузеву (характеризує розподіл капітальних вкладень по галузях і видах виробництв);

-         територіальну (співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни);

-         технологічну (співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами);

-         відтворювальну (відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів);

-         структуру за формами власності (свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними).