29. Ефективність реальних інвестицій

Ефективність реальних інвестицій – поняття, яке характеризує дохідність інвестування. Оцінка ефективності реальних інвестицій є етапом процесу прийняття відповідно рішення щодо інвестування конкретних об’єктів. Від того, наскільки об’єктивно і всебічно буде проведена така оцінка, залежать темпи розвитку фірми і строки повернення вкладеного капіталу.

Принципи розрахунків показників ефективності реальних інвестицій:

1-й принцип – оцінка повернення інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку.

2-й принцип – обов’язкове приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої вартості.

3-й принцип характеризує вибір диференційованої ставки проценту (дисконтної ставки) для дисконтування грошового потоку від реалізації різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій (грошовий потік) формується з урахуванням таких впливових чинників: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції; премії за ризик і низьку ліквідність.

4-й принцип – зводиться до вибору форм використовуваної ставки процента для дисконтування залежно від мети оцінки інвестицій.

Методи оцінки дохідності реальних інвестицій:

а) розрахунок терміну окупності інвестицій (t) - полягає у визначенні терміну, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе. Термін окупності інвестицій визначають діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.

б) розрахунок індексу рентабельності інвестицій (ІР) - є наслідком NPV. Показник (РІ) зручний при виборі одного проекту з кількох альтернативних, що мають приблизно однакове значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV) – заснований на порівнянні величини вихідних інвестицій із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, які генеруються величиною вихідних інвестицій протягом прогнозованого терміну.

PV – теперішня вартість доходу від інвестицій.

Рк – річний дохід

r - рівень % доходу

ІС – розмір початкових інвестицій

г) визначення внутрішньої норми дохідності (АRR) - Індекс рентабельності характеризує дохід на одиницю витрат.

PN – чистий прибуток

RV – ліквідаційна вартість

д)доходний метод

FCI - значення вільного грошового потоку у прогнозованому періоді.

і – ставка дисконтування.

t - інтервал періоду прогнозування.

30. Авалювання та акцептування векселів

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб. Гарантування оплати векселів є фор-мою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійсню-ється на загальних принципах банківського кредитування за до-рученням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за векселем надається шляхом авалювання векселя та письмової гарантії в за-безпечення оплати векселя.

Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повніс-тю або в частині суми за зобов'язання якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання.

Розрахунки векселями дають можливість платнику отримати відстрочку платежу за оставлені товари, послуги та виконані роботи. Авальовані банком векселі є більш ліквідним інструментом, який дає можливість власнику таких векселів звернутися в банк до настання дати платежу та отримати в банку кредит під заставу таких векселів.

Авалювання векселів Банк здійснює на підставі підписаного з клієнтом договору про авалювання, який може бути укладений на певний термін (генеральний договір про авалювання), або авалювання певних векселів (договір про авалювання)

Розрізняють:

Ø давальницький вексель;

Ø акцизний вексель;

Ø товарний вексель

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання. Договір може укладатися на певний термін та/або авалювання визначених векселів

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на ньо­го переказний вексель. 3авдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт є письмовим зо­бов'язанням на векселі платника сплатити його держателю в строк. 3 того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання за векселем стає безвідкличним. Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні ве­кселя.

У випадку відмови в акцепті векселеде­ржатель повинен опротестувати вексель в неакцепті. В цьому ви­падку у його держателя виникає право оплати в порядку регресу, тобто зворотньої вимоги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Через свою високу ліквідність та надійність банківські акцеп­ти виступають як міжнародний платіжний засіб, адже завдяки на­явності подвійної гарантії оплати — імпортера, який надає кошти на оплату векселя, і банку, котрий гарантує і здійснює безпосере­дній платіж, — їх охоче приймають в оплату експортери продук­ції; крім цього, під банківський акцепт легко рефінансуватись