
- •31.Закон Оукена
- •32.Зв’язок між рівнем податкових ставок і надходженнями до бюджету. Крива Лаффера
- •33.Інфляція і дефляція. Поняття. Види інфляції
- •34.Фіскальна політика та держбюджет. Бюджетне сальдо
- •35.Інфляція попиту
- •38.Джерела фінансування бюджетного дефіциту
- •39.Номінальна і реальна відсоткові ставки
- •40.Грошовий ринок. Грошова пропозиція
- •41.Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •42.Сукупний попит на гроші
- •4 3.Споживання. Середня та гранична схильність до споживання
- •44.Модель грошового ринку
- •45.Функція споживання. Графічна та алгебраїчна модель
- •46.Банківська система та грошова пропозиція
- •Типи банківських систем
- •47.Заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження
- •48.Цілі грошово-кредитного регулювання
- •49.Функція заощадження. Графічна та алгебраїчна модель
- •50.Інструменти грошово–кредитного регулювання
- •Інструменти грошово–кредитного регулювання.
- •51.Інвестиції. Мотиви інвестування
- •Економічне зростання вимірюється двома способами:
- •53. Інвестиції. Мотиви інвестування.
- •54.Вплив грошово–кредитної політики на економіку: політика дорогих і дешевих грошей.
- •55. Сукупний попит. Крива сукупного попиту
- •Фактори попиту
Типи банківських систем
Міжнародна практика знає кілька типів банківських систем: розподільна централізована банківська система; ринкова банківська система; банківська система перехідного типу.
Визначення пропозиції грошей
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.
47.Заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження
Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.
Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження. «. Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу Д: ССЗ = Заощадження /Доход, або ССЗ = ЗІД.
Гранична схильність до заощадження показує, яку частину додаткового доходу населення використовує для додаткового заощадження при змінній величині доходу, тобто, скільки з кожної додаткової грошової одиниці доходу йде на заощадження. Граничну схильність до заощадження ГСЗ визначають як відношення змін у заощадженні A3 до змін у доході АД: ГСЗ = АЗ/АД. Отже, гранична схильність до заощадження — це додаткове заощадження, яке породжується додатковою гривнею доходу.
48.Цілі грошово-кредитного регулювання
Цілі грошово-кредитної політики можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні.
Стратегічні цілі є основними в економічній політиці держави.
Стратегічними цілями монетарної політики центрального банку повинні бути кінцеві ціпі економічної політики держави:
o економічне зростання;
o стабільність процентної ставки;
o стабілізація цін (приборкання інфляції);
o стабільність фінансових ринків;
o стабільність обмінного курсу грошової одиниці;
o повна зайнятість;
o зростання добробуту населення.
Вибір проміжних цілей грошово-кредитної політики здійснюється за такими критеріями:
o тісний зв'язок із стратегічними цілями;
o можливість чіткого кількісного вираження;
o легкість здійснення контролю та оперативного впливу з боку центрального банку.
Дія інструментів грошово-кредитного регулювання на проміжні цілі проявляється значно швидше, ніж на стратегічні. Але при цьому слід чітко вирізняти вплив факторів немонетарного характеру.
Отже, проміжні цілі грошово-кредитної політики полягають у змінах певних економічних процесів для сприяння досягненню стратегічних цілей. Проміжні цілі є індикаторами грошового ринку, які дають змогу відслідковувати загальні макроекономічні тенденції.
До проміжних цілей відносять пожвавлення чи стримування кон'юнктури на товарних і грошових ринках. Змінюючи рівень процентної ставки та масу грошей в обігу, можна регулювати пропозицію грошей і попит на товари, а через них - рівень цін, обсяги інвестицій, зростання виробництва і зайнятості.
Тактичні цілі грошово-кредитної політики, як і проміжні, є грошовими величинами. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання чільних економічних параметрів. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.
Тактичні цілі можна об'єднати у три групи:
- цілі, зумовлені збереженням грошової маси на постійному рівні;
- цілі, продиктовані фіксацією відсоткової ставки на постійному рівні;
- цілі, спрямовані на утримання на постійному рівні банківських резервів.
Перелік тактичних цілей монетарної політики є досить широким. Тактичними цілями можуть бути: короткострокова процентна ставка на різних сегментах грошового ринку, ліквідність банківської системи, грошова база тощо. Досягнення тактичних цілей забезпечується, переважно, через регулювання центральним банком пропозиції грошей, що знаходить відображення у зміні структури його активів.