12) Модель економічної рівноваги “вилучення - ін’єкції”
Метод вилучення та ін'єкцій - визначення рівновагового чистого національного продукту шляхом встановлення величини його обсягу, за якого розмір вилучення дорівнює розміру ін'єкцій. Ін'єкції - додаткові інвестиції в економіку, вилучення-відплив капіталу.
Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на:
• чисті податки (Т);
• платежі по імпорту (М);
• заощадження (S).
Ці три напрями витрачання коштів називаються "витоками". Тоді можемо записати:
У= С+T+M+S, або У = С + £ витоків.
2) 3 іншого боку, існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів:
• інвестиційні витрати (/);
• державні закупки товарів і послуг (G);
• платежі по експорту (X). Ці три потоки звуться "ін'єкціями". І тоді справедливим буде рівняння:
Y=C+I+G+X, або У = С + £ін'єкцій.
3) Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:
C+T+M+S=C+I+G+X.
Звідси випливає, що:
T+M+S=I+G+X.
Ця тотожність показує, що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій. Дуже важливо підкреслити, що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою. В окремих парах витоків та ін'єкцій найчастіше точний баланс відсутній. Зовсім не обов'язково, щоб заощадження дорівнювали інвестиціям, чисті податки — державним закупкам, а експорт імпорту.
13) Методи розрахунку ВВП.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукт підраховується за так званим територіальним принципом. ВВП можна обчислити трьома методами:
1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + ЧПП, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії;
2)методом доходів (розподільчим):
ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;
3) методом видатків (кінцевого споживання:
Y = C + І + G +NX,
де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, NX = ЕX – ІM.
Важливе значення має обчислення темпів зростання
14) Мультиплікатор інвестицій
Інвестиції
є найбільш динамічним чинником ВВП.
Вони впливають на ВВП не пропорційно,
а мультиплікативно. Це означає, що при
зміні інвестицій на одну грош.одиницю
ВВП змін.більше ніж на одиницю.
Мультиплікативний вплив інвестицій
на ВВП пояснюється тим, що будь-яка
угода, яка пов’язана із початк.вкладанням
інвестицій в економіку, породжує ланцюг
вторин.угод з відповідними видатками
і доходами. Так, якщо на етапі початк.угоди
приріст інвестицій стан
, то це ств.початк.дохід в обсязі
. Але ті екон.суб’єкти, які отримали
цей дохід, на наступному етапі угод
витратять його на споживання з певною
граничною схильністю, тобто їх видатки
стан.
. виробники спож.товарів і послуг, які
отримали дохід обсягом
, у свою чергу витратять його на споживання
в обсязі
. Тобто:
Із
наведеної формули видно, що
більше
початкового приросту доходу, який
дорів.початк.приросту інвестицій.
Відношення між
, як наслідком, і
,
як причиною, є мультиплікатором
інвестицій (mi):
Рівень мультиплікатора залежить від рівня вилучень у формі заощаджень. Чим більша частка доходу вилучається на заощадження, тим менша його частка спрямовується на споживчі видатки, які перетворюються в меншу величину доходу. Це означає, що мультиплікатор перебуває в обернено пропорційній залежності від граничної схильності до заощаджень:
Наведена модель мультиплікатора стосується будь-яких ін’єкцій у сукупні видатки, якщо вилучення з доходу відб.лише у формі заощаджень. Це дає підстави заст..узагальнену категорію – мультиплікатор видатків (mе), який визн.за аналогічною формулою:
Мультиплікатор видатків – коефіцієнт, який показує відношення між зміною реального ВВП і початковою зміною сукуп.видатків.