7. Визначення, клінічна характеристика та методи хірургічного лікування синдрому Леріша

Синдром Лериша, является на данный момент одним из наиболее распространенных форм атеросклероза нижних конечностей, поражающего людей в возрасте от 60 лет до 70 лет. Это заболевание развивается в случае, если подвздошные артерии и брюшную аорту поражает тромбоз. Синдром Лериша проявляет себя нарушениями кровотока в ногах, а также в области малого таза. Одним из основных симптомов данного заболевания, является перемежающаяся хромота, постоянные боли в ногах, а также не прощупывающийся пульс на артериях, расположенных на ногах. А для мужчин это ещё и ослабление мужской силы, вплоть до импотенции.

Атеросклероз нижних конечностей – это серьёзное заболевание, и одной импотенцией его последствия не ограничиваются. И если не проводить адекватное лечение, то очень велика вероятность развития гангрены, при которой больному может грозить ампутация, а отсутствие лечения приводит к летальному исходу

Симптомы Синдром Лериша:

Синдром Лериша имеет 4 стадии:

Проявляются болевыми ощущениями в ногах при ходьбе на длинные дистанции – более 1-2 километров. Но в состоянии покоя и после пеших переходов ощущается похолодание стоп;

Болезненные ощущения при перемещении на расстояния менее одного километра;

Возникновение боли тогда, когда человек никуда не идёт, а просто стоит или даже сидит.

Половая слабость, импотенция;

Помимо болей в ногах, появляются язвы и другие трофические расстройства тканей.

Может развиваться гангрена. Время от времени появляется сыпь синеватого цвета на пальцах ног. При нажатии сыпь очень болезненна.

В 1923 году Лериш описал вышеуказанные симптомы атеросклероза нижних конечностей, благодаря чему это расстройство сейчас названо его именем и достаточно успешно лечится – разумеется, при своевременном обращении к врачу.

Лечение Синдрома Лериша:

Хирургическое вмешательство на сегодняшний день самый эффективный метод лечения синдрома Лериша. Имеются три вида операций:

обходное шунтирование с помощью синтетических сосудистых протезов;

эндартериоэктомия;

резекция пораженного сегмента сосуда с замещением трансплантатом. Показания к операции ставится после проверки общего состояния больного.

Эндартериоэктомия и резекция сосудов вероятна при коротких сегментарных окклюзиях. В наше время более распространён метод обходного шунтирования. После проведения операции на сосудах больные должны длительное время принимать антикоагулянты, липотропные средства, витамины, ходить в теплой и удобной обуви, избегать переохлаждения.

Такое заболевание нельзя игнорировать на первых этапах развития. Но в любом случае нельзя начинать лечение в домашних условиях. Справится с Симптомом Лериша, Вам поможет врач специалист.

8. Покази та проти покази до хірургічного лікування облітеруючого атеросклерозу магістральних артерій нижніх кінцівок, види операцій.

У випадках безуспішності консервативної терапії або появи ускладнень застосовують хірургічне лікування. Показання до реконструктивних операцій визначають залежно від тяжкості ішемії тканин кінцівок, місцевих змін, ступеня ризику операції. Реконструкцію судин проводять, як правило, при ІsІ-ІІІ ступенях, інколи - ІV ступенi iшемiї. Оцінку критеріїв оперативного лікування проводять на основі результатів аорто-артерiографiї, ультразвукового обстеження магістральних судин i трансоперацiйної ревізії судин. Оптимальною умовою для реконструкції аорто-стегнового сегмента є збереження прохідності однієї або обох стегнових артерій. При комбінації аорто-клубових (тип А1) i стегно-пiдколiнно-гомiлкових (тип В і С) оклюзiй реконструкцію аорто-стегнового сегмента проводять при умові прохiдностi однiєї з двох стегнових артерiй або ж доповнюють реконструкціями магiстральних артерiй стегна.

До такого типу операцiй відносять шунтування i протезування При ізольованих, сегментарних, обмежених оклюзiях аорти і біфуркації загальних клубових та інших магiстральних артерiй виконують ендартеректомiю. Ендартеректомiю можна виконувати напіввідкритим, відкритим та еверсiйним методами. Її також можна виконати за допомогою ультразвукової та лазерної техніки. Незалежно від методу проведення, ендартеректомію закінчують боковою пластикою артеріальної стінки за допомогою автовенозної латки. Для покращання кровопостачання iшемiзованих тканин нижніх кінцівок велике значення має ендартеректомiя глибокої артерії стегна з подальшою профундопластикою. Останню проводять з артерiотомiї в місці відходження глибокої стегнової артерiї і після усунення облітерації атеросклеротичними бляшками завершують автовенозною боковою пластикою. У хворих із некротичними змінами кінцівок треба віддавати перевагу автопластичним методам реконструкції (ендартеректомiя, автовенозне шунтування), уникаючи при цьому синтетичних судинних протезів, що завжди є небезпечними в плані інфікування. У хворих похилого й старечого віку при наявності тяжких супровідних захворювань реконструкцiї аорто-стегнового сегмента пов'язані з високим ризиком розвитку ускладнень i летальності. Збереження кінцівки при загрозі ампутації у хворих із тяжкою ішемією (ІІІ, ІV ступенів) можна досягнути шляхом застосування менш травматичних операцій. Серед них найчастіше використовують надлобкове артеріо-стегно-стегнове або артеріо-пiдпахвинно-стегнове шунтування. Реконструктивні операції на аорті та магістральних артеріях у 6,5-18,9 % хворих часто є причиною післяопераційних ускладнень. Серед них треба відзначити тромбози і кровотечі, що вимагають негайного хірургічного втручання. Крім того, можуть також виникати iнфiкування алопротеза (шунта), а це також диктує активну хірургічну тактику. При розвитку гангрени проводять ампутацію кінцівки. Питання про терміни проведення такої операцiї та її об'єм вирішують індивідуально.

9. Покази та проти покази до хірургічного лікування облітеруючого ендартеріїту нижніх кінцівок, види операцій.

При неефективності консервативної терапії застосовують хірургічне лікування. Найпоширенішим оперативним втручанням у хворих на облітеруючий ендартеріїт треба вважати симпатектомію( Гангліонарна симпатектомія вирішує такі завдання: найповніше і протягом тривалого часу знімає ангіоспазм, ліквідує або значно знижує інтенсивність болю. Операція ефективна особливо на початку захворювання. На наступних стадіях симпатектомія втрачає свою знеболювальну дію. Операцію виконують на фоні консервативного лікування, яке повинно бути продовженим і в післяопераційному періоді. При поперековій симпатектомії підлягають видаленню 1-3 симпатичні ганглії. Протипоказаннями до проведення симпатектомії є: 1) атонічні й спастично-атонічні стани капілярів; 2) відсутність ефекту при блокуванні гангліїв; 3) повна непрохідність підколінної артерії;4) показник реактивної гіперемії більше 3 хв;5) анатомічна й функціональна недостатність колатералей. При прогресуванні захворювання, виникненні та розвитку гангрени проводять ампутацію або екзартикуляцію кінцівки. Показаннями до неї треба вважати: прогресуючу вологу гангрену з тяжким синдромом токсемії, гангрену на фоні діабету, гангрену кінцівки при інтенсивно вираженій коронарній недостатності, некроз із порушеннями відтоку внаслідок тромбозу венозної системи кінцівки, наявність некрозу в ділянці п'ятки.