- •1.Особливості ведення післяопераційного періоду після хірургічного втручання з привду емболії та гострого тромбозу магістральних артерій.
- •2. Антикоагулянти,фібринолітичні та тромболітичні препарати
- •3.Методи контролю за системою згортанн, їх характеристика.
- •4. Етіологія, патогенез облітеруючого атеросклерозу та ендартеріїту нижніх кінцівок
- •6. Ускладнення облітеруючого атеросклерозу артерій нижніх кінцівок та методи їх запобігання
- •7. Визначення, клінічна характеристика та методи хірургічного лікування синдрому Леріша
- •8. Покази та проти покази до хірургічного лікування облітеруючого атеросклерозу магістральних артерій нижніх кінцівок, види операцій.
- •10. Ранні післяопераційні ускладнення реконструктивних операцій на магістральних артеріях нижніх кінцівок при облітеруючому атеросклерозі та методи їх запобігання
- •11. Консервативне лікування облітеруючих захворювань артерій н.К.
- •12. Реабілітація хворих, що перенесли реконструктивні операції на аорті та магістральних артеріях.
- •13. Сучасні методи аотртоатреріографії, ускладнення та методи їх запобігання
- •14. Методи зниження концентрації холестерину та ліпопротеїдів в плазмі крові.(фармакологічні та інструментальні)
- •15. Методи обстеження венозної системи. Способи та показання до флебографії
- •16.Анатомія вен ніг. Фактори, що забезпечують нормальну гемодинаміку.
- •17. Етіологія варикозного розширення вен.
- •18. Клінічна характеристика варикозної хвороби н.К. Ускладення.
- •19. Клінічна характеристика хронічної венозної недостатності
- •20. Функціональні проби для визначення стану клапанів поверхневих, комунікантних та глибоких вен нижніх кінцівок.
- •21. Диференційна діагностика варикозного вузла в пахвинній ділянці і пахвинної грижі.
- •22. Диф.Діагн. Варикозної хвороби і природженої дисплазії вен
- •23. Консервативне лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок.
- •24.Лікування трофічної виразки, екземи та дерматиту спричинених хронічною венозною недостатністю.
- •26.Послідовність виконання операції сафенектомії.
- •27. Причини рецидиву варикозного розширення вен н.К. Після сафенектомії.
- •1.Профілактика варикозної хвороби нижніх кінцівок
- •2.Етіологія тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок
- •3.Причини тромбофлебіту нерозширених вен нижніх кінцівок
- •4. Патогенез і клініка мігруючого тромбофлебіту підшкірних вен
- •7. Дифдіагностика тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок і бешихи, лімфангіту.
- •8. Лікування післяін’єкційного тромбофлебіту вен верхніх кінцівок
- •10.Покази та протипокази до оперативного лікування гострого тромбофлебіту п/ш вен н/к. Техніка операцій
- •11.Етіологічні та патогенетичні фактори тромбозу глибоких вен н/к
- •12. Клінічні прояви тромбозу вен гомілок
- •13. Клінічні прояви ілеофеморального тромбозу
- •14. Клінічна характеристика білої флегмазії. Диференційна діагностика білої флегмазії і емболії стегнової артерії
- •15. Клінічна характеристика синьої флегмазіЇ.
- •16. Клініка тромбозу нижньої порожнистої вени
- •17. Гострий тромбоз печінкових вен – синдром Бадда-Хіарі
- •18. Етіологія, клінічна характеристика і лікування с-му Педжета-Шретера
- •19. Консервативне лікування тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок
- •В . Медикаментозная профилактика
- •1. Нефракционированный гепарин
- •2. Низкомолекулярные гепарины
- •23. Етіологія, патогенез післятромбофлебічного синдрому
- •24. Особливості венозної геодинаміки у хворих з птфс . Патогенез виникнення трофічної виразки у хворих з птфс
- •25. Класифікація птфс. Клінічна характеристика різних форм птфс.
- •26. Особливості клінічної симптоматики у хворих з ілеофеморальним птфс. Диференційна діагностика птфс і вродженої ангіодисплазії
- •27. Консервативне лікування птфс.
- •29. Етіологія і патогенез лімфостазу
- •2Диф діагностика лімфедеми набряків при захвор серця і нирок
- •Симптомы лимфедемы
- •3Лімфографія
- •Процедура лимфографии
- •4Мітральний стеноз
- •Етіологія
- •Ендокардит. Патофізіологія
- •Унаслідок здавлення збільшеним лп поворотного горлового нерва
- •5Ав блокади
- •Симптомы ав-блокад
- •Осложнения ав-блокад
- •8Мастит.
- •9Дисгормональні порушення молоч залази
7. Дифдіагностика тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок і бешихи, лімфангіту.
Лимфангоит (воспаление лимфатических сосудов), как правило, представляет собой вторичное заболевание, осложняющее течение первичного инфекционно-воспалительного процесса вследствие миграции микроорганизмов по лимфатическим сосудам из очага гнойного воспаления. В основном лимфангоит провоцируют воспалительные инфильтраты мягких тканей конечностей, открытые трофические язвы, гнойные раны, инфицированные укусы насекомых и животных. Лимфангоит характеризуется появлением ярко-красных полос, направленных от первичного очага (язвы, панариций, фурункул, гнойная рана) к регионарным лимфатическим узлам. Помочь поставить правильный диагноз позволяют: наличие инфекционного очага, высокая гипертермия (до 39–40 оС), озноб. Боль по ходу пораженных лимфатических сосудов обычно незначительна. Характерным является вовлечение в воспалительный процесс регионарных лимфатических узлов с развитием лимфаденита. Рожистое воспаление нередко принимают за острый тромбофлебит. Наибольший процент ошибок приходится на эритематозную или флегмонозную форму рожи, когда в течение нескольких часов появляется припухлость кожи и ярко-красное, резко болезненное пятно, быстро увеличивающееся в размерах. Пятно имеет неровные, резко ограниченные края, зазубренные или в виде языков пламени, напоминающие географическую карту. Покрасневший участок выступает над уровнем окружающей кожи, в его области больной ощущает чувство жара, напряжения и жгучей боли (рис. 2). Отличить рожистое воспаление от тромбофлебита помогает острое начало с выраженными общими симптомами: внезапным потрясающим ознобом, резким и быстрым повышением температуры тела до 39–40 оС и головной болью. Причем общая симптоматика нередко предшествует кожным проявлениям. При осмотре можно обнаружить входные ворота инфекции (царапины, трещины, изъязвления, грибковое поражение стоп). Рожистое воспаление всегда сопровождается регионарным лимфаденитом и, нередко, лимфангоитом.
8. Лікування післяін’єкційного тромбофлебіту вен верхніх кінцівок
Післяін’єкційний тромбофлебіт розвивається, як правило, при розширенні показів до ін’єкційного лікування або деяких технічних погрішностей при виконанні процедури. Але найчастіше він виникає із-за неправильного накладання бандажу. Застосування спеціальних засобів для стабілізації бандажу – бинти із клейкою поверхнею, лікувальний трикотаж І – ІІ компресійного класу – дозволяє надійно фіксувати пов’язку на весь період безперервної компресії – до 7 – 8 діб.
При розвитку післяін’єкційного тромбофлебіту проводиться лікування із застосуванням еластичної компресії, місцевої гіпотермії, гепариновмісних і протизапальних гелів і мазей.
9. Консервативне лікування тромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок Показання до лiкування флебосклерозуючими засобами: компенсована стадiя варикозної хвороби при розсипному типовi розвитку розширених вен; залишення пiсля операцiї поодиноких невеликих венозних магiстралей i вузлiв; при протипоказаннях до операцiї сафенектомiї. Протипоказаннями до застосування флебосклерозуючої терапiї є декомпенсована варикозна хвороба, декомпенсованi захворювання серця, легень, нирок, гострi iнфекцiйнi та гнiйнi захворювання, гострий тромбофлебiт глибоких i пiдшкiрних вен, вагiтнiсть, бронхiальна астма, старечий вiк, ожирiння III ступеня. Методика склерозуючої терапiї: Варикозно розширену вену перетискають у дистальному й проксимальному її кiнцях. Пiсля пункцiї вени та вiдсмоктування з неї кровi в просвiт вводять склерозуючу речовину (варикозан, тромбовар, тощо.). Стискуючу пов'язку залишають протягом 2-3 дiб.
Антикоагулянти, фiбринолiтичнi i тромболiтичнi препарати, їх дозування i особливостi застосування. Антикоагулянти. - Прямі: гепарин - під контролем часу згортання (8-12 хв) по 10 тис ОД кожні 4 год. Добова доза - 80 тис, протягом 2 тижнів. клексан, фраксипарин, далтепарин, - Непрямі: декумарин по 0.1г, 0.3/добу. Неодикумарин - 1 доба 0.3 3 рази/добу, 2 доба Ї до 0.2-0.1. Фенілін 1 доба 0.04-0.05 3-4 рази/добу, 2 доба 0.03-0.05 3 рази/добу. Омефін - 1 доба 0.05 3 рази/добу, 2 доба 0.05 2 рази/добу, 3-4 доба - 0.01. під контролем протромбінового індексу. Варфарин - під контролем МНІ (міжнародного нормалізованого індексу) Тромболітичні - Фібринолізин 60-80 тис ОД з гепарином (10 тис ОД гепарину на 20 тис фібринолізину), реополіглюкін - 400 мл. - Стрептаза - спочатку 100-250 тис ОД, потім 750 тис ОД/500мл фізр-ну, до 2 млн/добу. - Урокіназа - 200тис - 2.7 млн ОД/добу. - Трипсин 0.005 в 20 мл фізр-ну в/м.