7.4. Критерії формування портфеля цінних паперів банку

Бнківський портфель цінних папе­рів мож­на класифікувати за різними ознаками.

1) За правилами обліку портфель цінних паперів банку поділяють на:

• торговий портфель цінних паперів – це цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від коротко­термінових коливань їх ціни або дилерської маржі;

• портфель цінних паперів на продаж – це цінні папери, що придбані на короткі строки для подальшого продажу за умови настання сприятливої ринкової кон’юн­ктури чи виникнення потреби у грошових коштах;

– портфель цінних паперів до погашення – відносяться цінні папери, стосовно яких банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу;

• портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

• портфель вкладень у дочірні компанії.

При первинному віднесенні цінних паперів до портфелів банки повинні про­водити достовірну класифікацію і віднесення цінних паперів до відповідних порт­фелів, оскільки протилежне робить недостовірною звітність банку.. Портфель цінних паперів на продаж підля­гає щомісячній перекваліфікації.

Якщо банк під впливом зовнішніх чи внутрішніх чинників змінив наміри щодо утримання цінних паперів у портфелі на продаж або до погашення, він має право перевести їх з одного портфеля до іншого.

2) У залежності від типу інвестиційної політики (активної чи пасив­ної) банківські порт­фелі цінних паперів поділяють на два типи – активні та пасивні.

Пасивні портфелі цінних паперів є добре диверсифікованими, а їх лік­відність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим.

Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у пер­спективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами і можуть зазнавати сильних коливань. Склад тако­го портфеля активно регулю­ється, спираючись на постійний аналіз кон’юнктури ринку.

3) У залежності від мети, яку поставлено перед банком у процесі форму­ва­ння портфеля цінних паперів, виділяють кіль­ка типів портфелів.

Портфель росту – це портфель, який орієнтовано на придбання цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає. Мета створення портфеля росту полягає в нарощуванні капіталу інвестора.

Портфель доходу слугує для отримання високих поточних надходжень: відсоткових виплат, рентних платежів, дивідендів. Для такого портфеля відно­шення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення.

Портфель ризикового капіталу складається переважно з цін­них паперів та паїв молодих компаній, що проводять на ринку агре­сивну стратегію швидкого розширення. Формування такого портфе­ля має на меті отримання надприбутків за рахунок придбання акцій, приватизаційних паперів, векселів у момент, коли вони різко недо­оцінені на ринку.

Збалансований портфель має на меті досягнення кількох ці­лей: нарощу­вання капіталу, отримання високого доходу, підтримка ліквідності.

Висока ризикованість таких вкладень знижується шля­хом придбання безризикованих та високоліквідних цін­них паперів, за­вдяки чому ризики портфеля в цілому стають збалансованими.

Спеціалізований портфель формується з огляду не на загаль­ний цільовий критерій, а за окремими критеріями, такими як вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність, вид ризику, період обігу тощо.

Головним критерієм формування портфеля цінних паперів та визначення його структури є досягнення оптималь­ної комбінації між ризиком та доходом банку від інвестицій в цінні папери. Як правило, вища дохідність портфеля пов’язана з більшою його ризи­кованістю.