11.Українські переклади Біблії.

Переклади Біблії українською мовою мають свою велику, складну, часом дуже драматичну історію. У ній, мов у краплині води, віддзеркалена доля української нації, її чудової мови. Біблія потрапила на українські землі ще до Київської Русі. Відомо, що слов’янський просвітитель Кирило бачив у Криму в одного русина книгу, перекладену руською мовою.

А в часи Київської Русі Біблія потрапила до нас як кирило-мефодіївський переклад. Незабаром ми матимемо нагоду ознайомитись із факсимільним виданням нашої Першокниги, прочитавши точну копію Пересопницького євангелія.

До XV століття включно українські християни користувалися рукописними примірниками (і тому дуже рідкісними) частин Біблії, переважно Нового Завіту, - давньослов'янською мовою, більш-менш зрозумілою для значної частини грамотних людей різних слов'янських народів Центральної, Південної та Східної Європи. У XVI столітті були зроблені спроби перекласти Святе Письмо з мови оригіналу на українську народну мову.

Український першодрукар Швайпольт Фіоль серед перших книг видав і Псалтир — у 1491 р.

Поважні здобутки в перекладах Біблії українською літературною мовою досягнуті в XIX столітті. Незважаючи на тяжкі заборони, накладені на українську мову окупаційними режимами, в XIX столітті були зроблені сім перекладів Біблії, в її окремих частинах, українською мовою: Маркіяном Шашкевичем, Пилипом Морачевським, Антоном Кобилянським, Пантелеймоном Кулішем, Іваном Пулюєм, Іваном Нечуєм-Левицьким, Олександром Бачинським.

У 2003 році виповнилося 100 років відтоді, як у 1903 році побачив світ перший повний переклад Біблії українською мовою, здіснений Пантелеймоном Кулішем, Іваном Нечуєм-Левицьким, Іваном Пулюєм.

Переклад здійснювався протягом тривалого часу. Розпочав працю у 1868 році Пантелеймон Куліш. Від початку перекладу, до моменту, коли він побачив світ, пройшло 35 років.

12. Архатектура Київської Русі.

Перша відома архітектурна пам’ятка Київської Русі – Десятинна церква, на спорудження якої князь Володимир віддавав десяту частку з казни. Збудована вона була у 996–998 роках, у 1017 впала жертвою пожежі і була оновлена при Ярославі Мудрому. У 1230 році сколихнув її основи землетрус, а в 1240 році вона завалилась від напору людей, що шукав у її стінах захисту від татар. Прикрашена ця церква була мозаїками та фресками за візантійським зразком.

Другою видатною пам’яткою стала Софія Київська, побудована за Ярослава Мудрого (1037–1067). Це вже не була копія храму візантійського, хоч надихнула на її створення саме Царгородська Софія, а досить оригінальна церква, якій не було “пари на всій півночі, від сходу до заходу”. Мозаїки Софії Київської первісно займали площу 640 кв. метрів, з яких збереглось тільки 260. Вони – зразок рідкісної краси мозаїчного малярства, що збереглися до наших днів у первісній красі. Найвідоміші мозаїки – “Оранта”, “Євхаристія”, “Благовіщення”. Палітра кольорів просто вражає – наприклад зеленого кольору використано 35 відтінків, золотих і срібних тонів – 25, жовтих, вохристих і коричневих кольорів – 44, червоних – 31. Фрески збереглися набагато гірше, але також вражають своєю майстерністю. Доповнюють внутрішню оздобу храму ковані двері, мозаїчна підлога, різьблення та мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого. Сама церква кілька разів перебудовувалася, особливо змінився її вигляд у 17–18 столітті, коли вона набула рис барокової архітектури.

Інші видатні архітектурні споруди Київської Русі – Видубецький монастир (1088) і Михайлівський Золотоверхий собор (1180) були збудовані за часів Святополка Ізяславовича. В убранстві цих храмів дещо змінюється стиль виконання фресок і мозаїк, відчуваються афонські, західноєвропейські і романські впливи. Михайлівський Золотоверхий собор був знищений, як і багато храмів у 30–40 роки ХХ ст., і відбудований в наш час.

Отже, мистецтво архітектури в Київській Русі було розвинуте і до сьогодні вражає своєю величчю і оригінальністю.