30.Визначальні риси українського бароко, козацьке бароко.

Стиль бароко виник в Україні як реакція на підготовку й проведення Брестської унії 1596 р., причому спочатку проявився у літературі. Виникає цілий ряд полемічних творів. Твори Герасима Смотрицького, Василя Суразького, Івана Вишенського, Стефана Зизанія, Христофора Філарета, Клірика Острозького, Мелетія Смотрицького, Захарії Копистянського несуть у собі ознаки барокової прози, зокрема: динамічний розвиток думки, апеляцію до читача, нагромадження образів, риторичні засоби, контрастні порівняння, багату символіку. Провідною постаттю у ранньому літературному бароко в Україні був Іван Вишенський.

Бароко в Україні впліталося у тканину традиційного українського мистецтва. Найшвидше і найповніше втілили в собі барокові риси книжкова мініатюра і графіка (в останні десятиліття ХVІ ст.).

Появі талановитих архітекторів Івана Григоровича-Барського, Степана Ковніра передувала творчість багатьох їх попередників – зодчих, мулярів, теслярів ХVІІ століття, які виробили бароковий стиль при спорудженні дерев’яних і мурованих будівель. Одним із досягнень українських зодчих ХVІІ століття було винайдення ними нових форм куполів.

Поширеними були цибулино-, маківко- та грушоподібні куполи, у яких особливої краси набувала плавна лінія переходу від масивної нижньої частини до вужчої верхньої. Куполи виготовляли з жерсті, пофарбованої блакитною, синьою чи зеленою фарбою, або вкривали тонким шаром золота. Кожен колір щось символізував. Так синій купол вкривали додатково золотими чи білими зірками і він символізував зоряне небо. Блакитний колір означав фаворське світло, тобто ідеальну чистоту.

У добу бароко виникає пишно оздоблений різьблений іконостас, що приходить на зміну мальованому. Його виконували сницарі – різьбярі сюжетно-декоративних чи суто декоративних ансамблів.

Велику роль у поширенні барокових форм у мистецтві відіграв глава української православної церкви другої чверті ХVІІ століття київський митрополит Петро Могила. Він не лише наблизив богослужбову практику до національних звичаїв і традицій, але й прагнув оновити вигляд церков, зокрема запроваджувалась кругла скульптура.

Стиль бароко в українському живописі утверджується досить повільно, поступово витісняючи ренесансні форми. Якщо для ренесансної ікони характерним була привітність ликів, усмішка на вустах, рум’яні щоки, але поруч із тим статичність, то барокова ікона відзначається дією, емоційністю образів, загостреною психологізація святих. Найвідоміші школи іконопису – волинська, київська, васильківська. Знаменитими іконописцями доби бароко стали Йов Конзелевич, Іван Руткович, Леонтій Тарасевич. Для барокової ікони характерним стає заповнення тла квітами й плодами. Ця традиція велась від Ренесансу. Але на відміну від декоративних ренесансних мотивів, де панувала симетрія і витонченість деталей, тут свідомо посилюється контраст і напруження, тиснення більш глибоке, рельєфне. Рослинність на іконах Йова Кондзелевича наче сплітається у міцні вузли.