3.Порівняння двоколійного тунелю з двома одноколійними.

С порудження замість одного 2путного двох 1путних має переваги:

при достатній відстані(15-25м) між осями паралельних тунелів гірничий тиск на кожен з них буде визначатися за прольотом окремої виробки, тобто складе половину тиску, що діє на 2путний тунель;

при сприятливих умовах можлива вентиляція повітря;

перші кап. вкладення необхідні для відкриття руху на лінії, можуть бути зменшені, так як в першу чергу споруджують один тунель.

При спорудженні першого тунелю, що має велику довжину, з розкриттям виробки частинами іноді краще пройти по осі другого тунелю або між тунелями допоміжну штольню. Допоміжну штольню використовують для видалення розробленого грунту, розташування труб, допоміжних пристроїв, водовідливу та вентиляції. Вона також підвищує ступінь безпеки підземних робіт, тому що у випадку обвалу робітники можуть вийти по цій штольні з небезпечної зони. Загальний об’єм робіт та вартість спорудження у випадку двох 1путних тунелів збільшується, штучна вентиляція довгих тунелів під час експлуатації погіршується у зв’язку зі збільшенням аеродинамічного опору при менших значеннях гідравлічного радіусу перетину, зменшуються можливості механізації робіт. Економічне порівняння виконують: К=К₁+К₂/(t+Е), де К₁ та К₂ - буд.вартість 1путного та 2путного тунелю першої черги, Е=1/n – коеф., ефективності кап. вкладень. Автодорожні тунелі проектують для двох смуг руху. Якщо на автодорозі 1категорії більше, ніж дві смуги, замість одного тунелю слід влаштовувати два 2смугових, розділених для кожного напрямку. У складних топографічних умовах можливе спорудження одного 4смугового тунелю, але це пов’язано з необхідністю розширення габариту за рахунок розділяючої смуги шириною 1,2м між смугами з рухом у протилежних напрямках.

4.Геодезичні роботи при будівництві тунелів.

Для спорудження тунелю необхідно виконати комплекс геодезичних робіт, що забезпечують правильне розташування його осі в плані та профілі, а саме: спорудження планової та висотної геодезичної основи на поверхні, орієнтування підземної виробки, прокладка підземної полігонометрії та розбивка осі тунелю. Також потрібна спец. топографічна зйомка у ряді геологічних вишукувань, ширина якої визначається глибиною закладення тунелю, топографічними умовами,структурою гірничого масиву. Трасування виконують геометричним або аналітичним способом. При геометр. способі у період вишукувань лінії на місцевості провішують та закріплюють вісь тунелю з розбивкою кривих, вимірюють її лінійні та кутові елементи. Мережа тунельної тріангуляції, що складається з трикутників, близьких до рівносторонніх та тих, що не містять кутів менш 40⁰, спирається на державну тріангуляцію. Довжину сторін трикутника, що залежить від довжини тунелю, приймають 0,5 - 4км(довжина тунелю до 5км). Сторони мережі, що служать базисами, розташовують не менше ніж через 6 трикутників. Пункти тріангуляції розташовують за смугою можливих осадок поверхні. При неможливості розташування пунктів тріангуляції у вході в тунель між пунктами прокладають ходи тріангуляції нижнього розряду або ходи основної полігонометрії з довжиною сторін 100-500м. Орієнтування підземної виробки заключається у перенесенні у неї координат та дирекційного кута осі тунелю. Найточнішим є орієнтування за допомогою прокладки ходів підземної полігонометрії. Вона є основою для розбивки осі виробки. У прямолінійній штольні від полігонометричних пунктів відкладають розраховані переміщення осі штольні з підвіскою відвісів. Положення осі штольні фіксується осьовими цвяхами. Для розбивки штольні за висотою у стійці рам вбивають висотні костилі на 1м вищі проектної відмітки лежня рам з перевіркою відміток нівеліром. Штольневі рами встановлюють по створу відвісів та подовженій лінії висотних костелів. Точність геодезичних робіт повинна бути такою, щоб помилка сбойки зустрічних забоїв була не більше 100мм в плані та 50мм на профілі.