1.3 Структура фінансового ринку

Структура фінансового ринку — це його побудова за пев-ними ознаками: функціональною, інституціональною, сегме-нтарною тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінан-сових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних гро-шових коштів, цінних паперів та інших фінансових активів. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб'єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, окремі громадяни.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують

потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-ників і виступають як суб'єкти ринку.

При характеристиці фунщіональної структури фінансово-го ринку всю систему фінансових ринків можна представити ринком капіталу, який поділяють на ринок власних капіта-лів, де об'єктом купівлі-продажу є титули власності — акції, облігації і ринок позикових капіталів, який включає ринок довгострокових позичкових капіталів (боргових зобов'язань, середньо та довгострокових кредитів) і ринок грошей (міжбанківський, обліковий, валютний).

Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціонуючих на ньому суб'єктів, то можна представити інституціональну структуру фінансових ринків.

Основними суб’єктами є:

1) Інститути позафінансової сфери - це юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництввом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючиі фінансові послуги. До інститутів позафінансової сфери належать промислові і сільськогосподарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо. Основним джерелом фінансування для нефінансових інститутів виступають банківські кредити, облігації, акції;

2) Держава, як суб’єкт, виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внут-рішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку. Державний сектор пов'язаний з усією економічною системою через податки, державні закупівлі і через позики;

3) Населення, як суб’єкт, виконує на ринку роль інвестора під час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти на кредитному ринку. У країнах з розвиненою ринковою економікою близько 70% населення вкладає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням у цінні папери. Практично відсутнє також довгострокове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним і нерозвиненим фінансовим ринком. Населення, як соціальний елемент інфраструктури ринку, формує менталітет довіри до фінансових установ, до посередників, що діють на ринку, до послуг які вони надають;

4) Фінансові інститути представлені комерційними банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями, біржами тощо.

5) Інститути інфраструктури відіграють значну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і включають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають в обігу;

6) Іноземні учасники ринку — це міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні особи, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участь у купівлі-продажу фінансових активів.