- •Первіснообщинний лад - доба кам”яного віку,епоха міді-бронзи на території України.Трипільська культура.
- •Формування цивілізованого суспільства на території України у добу раннього залізного віку: кіммерійці,скіфи,сармати та античні держави Північного Причорномор”я.
- •Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів сер.9- сер.10ст.
- •Держава та суспільство Київської Русі середини 10-поч.11 ст. Русь в системі міжнародних стосунків.
- •Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади в період стабілізації та розквіту Київської Русі ( 11- поч. 12 ст.) .
- •Південно- Західна Русь у період феодальної роздробленості.ВеликеГалицько-Волинське князівство, етапи державного розвитку.
- •Монгольський фактор в руській історії : сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на південно-західних і північно-руських землях.
- •Інкорпорація українських земель у державно-політичні і соціально-економічні системи Литви, Польщі та інших держав ( сер.14-сер.16 ст.) .
- •Українські землі у складі Речі Посполитої : політичний та соціально-економічний розвиток ( др. Пол. 16- сер. 17 ст. ).
- •Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу ( 15 - сер. 17 ст. ) .
- •Українська національна революція (1648 - 1676 рр.) та створення козацько-гетьманської держави. Козацько-старшинські літописи та їх історичне значення.
- •Україна за часів гетьмана і. Мазепи та інкорпорації до складу Росії ( кін.17 ст.- 18 ст.).
- •Спроби збереження та причини і фактори втрати державної незалежності України у 18 ст.
- •Імперська національно-регіональна політика урядів Росії та Австро-Угорщини на українських землях у і пол. 19 ст.
- •Генезис українського національного руху в і пол. Хіх ст. „Руська трійця”, Кирило-Мефодіївське братство.
- •Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (іі пол. Хіх - поч. Хх ст.).
- •Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі Західної України (50-і рр.- 80-і рр. Хіх ст. ).
- •Українська національна державність у 1917- 1919 рр.: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія .
- •Утвердження радянсько-комуністичного режиму в Україні у 1919 - 1920 рр.
- •Неп в Україні : причини появи, особливості, досягнення та прорахунки.
- •Соціально-економічні перетворення в Україні 20-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та її наслідки.
- •Політика „коренізації” в Радянській Україні 20-30-х рр. : причини, суть, зміст, значення.
- •29. „Українське питання” напередодні та початковому етапі Другої світової війни.
- •30. Україна у роки другої світової війни. Рух опору.
- •31. Повоєнна відбудова і розвиток України у 1945-серед. 50-х рр.; Основні тенденції та особливості .
- •32. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного та економічного життя в срср (сер.50-х-сердед.60-х рр.).
- •33. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ у 60-х - сер. 80-х рр.
- •Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та спецефіка.
- •Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості реалізації (1985- 1991 рр.).
- •Проголошення суверінетету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибору Президента України. (1990-грудень 1991).
- •Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси, особливості.
- •40. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України та зміни до неї.
- •41. Україна на сучасному етапі 1994-2005 рр. : тенденції політичного, соціально-економічного, культурного розвитку.
- •42. Україна у сітовому співтоварстві. Зовнішня політика держави, основні напрями та тенденції розвитку на сучасному етапі.
- •Слов`яни
- •Всесвітня історія
42. Україна у сітовому співтоварстві. Зовнішня політика держави, основні напрями та тенденції розвитку на сучасному етапі.
Основні засади зовнішньої політики української держави було закладено ще декларацією про державний суверенітет України (липень 1990 р.), у якій визначено демократичний і миролюбний зовнішньополітичний курс. Для обгрунтування власної лінії на міжнародній арені 2 липня 1993р. Верховна Рада України схвалила „Основі напрями зовнішньої політики України”. Зовнішня політика України спрямовувалась на утвердження і розвиток її як незалежної демократичної держави; забезпечення стабільності; захист прав і інтересів громадян України; збереження теріторіальної цілісності держави та недоторканість її кордонів.
Після президентських виборів 1994р. Розвиток зовнішньої політики України пішов шляхом модифікції, розстановки нових акцентів у приоритетах. Базовими принципами було проголошено: виваженість, прагматизм, раціональність, професіоналізм.
Визнання особливого значення відносин України з Росією в новій зовнішньополітичній моделі не означає дистанціювання від Заходу. Навпаки, лише забезпечення співробітництва з західними країнами, не менш масштабного, ніж з Росією, дасть змогу утвердити самостійність української держави.
Важливим у формуванні зовнішньополітичного курсу стало прийняття Конституції України, яка юридично закріпила принципи зовнішньополітичної діяльності, спрямовані на забезпечення національних інтересів і безпеки України.
Після президентських виборів 2004р. МЗС України визначило такі приорітетні завдання:
програма оновлення МЗС „Українська дипломатія назустріч людям”(зміни в діяльності МЗС; розгортання роз”яснювальних компаній про пріоритети держави; доступність консульсько-правових послуг).
„Відкриємо світ для українців” (зміна іміджу України на світовій арені; лібералізація для українців режиму перетину кордону; посилення правового захисту українських трудящих-мігрантів).
„Кордони України: прозорі для людей і бізнесу, закриті для злочинців” (блокування кордонів для терористичних загроз, злочинності; залучення міжнародної фінансової і технічної допомоги для розбудови прикордонної інфраструктури).
„Європейська і євроатлантична інтеграція – це передусім демократичні цінності і стандарти” (набуття Україною статусу держави з ринковою економікою; втілення в життя спільно з ЄС економічних проектів; тісне співробітництво з НАТО).
„Зовнішньоекономічна активність – гарантія процвітання держави, її енергетичної безпеки, створення нових робочих місць” (сприяння іноземним інвестиціям, пошук нових джерел і шляхів надходження в Україну енергоносіїв)
„Українська культура у світі. Вихід у світових цивілізаційний простір” (повернення українських культурних цінностей в Україну; створення фонду підтримки діяльності нац. Комісії у справах ЮНЕСКО).
На початку 2005р. У зовнішньополітичній діяльності української держави чіткіше окреслився євроінтеграційний напрямок, розпочалися системні трансформації у діяльності МЗС, орієнтовані на зміцнення кордонів, впровадження європейських стандартів у законодавство, сприяння розвитку національно-виробничого потенціалу.