4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів сер.9- сер.10ст.

Племінні княжіння східних слов”ян були першим етапом у формуванні Давньоруської держави. Наступними кроком до її утворення було виникнення ранньодержавних об”єднань у дніпровських і приільменських слов”ян, відповідно з центром у Києві та Новгороді.

Головним державнотворчим осередком стало Середнє Подніпров”я -- область, що у своєму соціально-економічному, політичному й культурному розвитку випереджала інші східнослов”янські землі.На рубежі 8-9 ст. тут складається політичне об”єднання „Руська земля”, що стало основою, соціальним і політичним центром, навколо якого зростала Давньоруська держава.Її основу становили племена середньодніпровських полян, частково уличів і сіверян.

Ранньодержавне об”єднання „Руська земля” якісно відрізнялася від міжплемінних утворень і союзів давніх слов”ян, що передували їй.Цьому об”єднанню був притаманний більш високий ступінь економічної та політичної консолідації, а також мовної і культурної інтеграції. Все це і зумовило пере6ростання його у відносно єдину Давньоруську державу.

Одним з зовнішніх факторів, що сприяли воєнно-політичній консолідації дніпровських слов”ян, зміцненню територіальної структури „Руської землі” , була загроза експансії Хозарського каганату. Спроби Хозарської держави поширити свою владу на східнослов”янські землі.

Об”єднання північного й південного ранньодержавних утворень східного слов”янства на початку 80-х років 9 ст. було заключним етапому процесі формування відносно єдиної Давньоруської держави з центром у Києві.

Ранньофеодальна держава справляла істотний вплив на еволюцію етнічних процесів у давньоруському суспільстві. Єдність господарського розвитку, законодавства, економічні, політичні та культурні зв”язки між окремими областями країни поступово призводили до стирання локально-діалектичних і етнографічних відмінностей, формування спільності нового типу.

У 9ст. молода феодальна держава вийшла на міжнародну арену, здобула міжнародне визнання й утвердила себе в історії європейської цивілізації. Головною зовнішньополітичною акцією Русі за часів Аскольда чули візантійські походи. Сучасні дослідники нараховують їх чотири. Найбільшого значення набув похід на Константинополь 860 року внаслідок якого був укладений мирний договір, що вивів із „небуття” нову державу в Європі.

Близько 870 року в Новгороді утверджується правління запрошенного сюди князя Рюрика.Рюрик дуже швидко виявив автократичні намагання, що викликало невдоволення місцевого населення. У 879 році Рюрик помер у Новгороді, залишивши малолітнього сина Ігоря на руках вихователя Олега. Через три роки Олег організовує похід на кривичів, далі захоплює Київ, убиває київського князя Аскольда. Династія києвичів завершила своє існування, у Києві встановлюється інша правляча династія - Рюриковичів.

Насамперед Олегові потрібно було повернути Києву ті племена, які відразу відпали у зв”язку з династичним переворотом. Олег робить походи на древлян (883) і на уличів (885). Очевидно йому вдалося їх приборкати.

Олег помер у 912 чи 913 році . До влади прийшов князь Ігор, якому вже було 39 років. Ігор зарекомендував себе проникливим діячем: 913-914 р. він веде війни з древлянами , які напевне , не хотіли визнавати зверхності Києва . У 915 і 920 р. він виступає проти печінізьких орд. У 945 р. руські війська захоплюють місто Бердаа на Кавказі.

Після смерті Ігоря під час походу на древлян в 945 р. владу в Києві перейняла його вдова - княгиня Ольга. Вперше в історії Київської держави навела поядок відносно данини - встановила норми податків : устави, уроки, дані, оброки.

Зміцнювала міжнародне становище Русі - подорож 957 р. до столиці Візантії (реалізація союзного договору 944 р., а також підняття міжнародного престижу Русі).