7_Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.

Поділ іменників на відміни

Залежно від того, яку систему закінчень у формі однини має слово, іменники української мови поділяють на чо­тири групи (перша, друга, третя, четверта), які називаються відмінами. - ----- •

В ід м ін и ім е н н и к ів — г р у п и С ЛІВ , щ о м а ю ть с п іл ь н і о с о б л и в о с т і в

СЛОВОЗМ ІНІ в ід п о в ід н о д о їх р о д о в о ї н а л е ж н о с т і. "<

Тоту іірИ клаї^ифікації іменникіь на відміни беруть до уваги не лише рід іменників і їх закінчення у називному відмінку, а всю парадигму.

До першої (І) відміни належать іменники:

— із закінченням -а (після м’якого приголосного -я) чо­

ловічого роду {вітрюга, бозя, тесля), жіночого {ткаля, су­

ша) та чоловічо-жіночого {лівша, задира);

— із закінченням -е в аугментативних (збільшуваних)

іменниках жіночого роду {хмарищ е , ручищ е).

До другої (II) відміни належать іменники:

— чоловічого роду з нульовим закінченням: сталевар,

ріг, пень, трамвай; — чоловічого роду із закінченням -о; б и іп ь іС О , чудило,

Степаненко, Федько;— середнього роду з закінченням -о, є, -а (-я): стегно,майно; деревце, слівце; збіжжя, підпілля, гілля, звучання.

До третьої (III) відміни належать:

— іменники жіночого роду з нульовим закінченням: мідь, сталь, кров, любов, жовч; . і

— іменник мати.

До четвертої (IV) відміни належать:

— іменники середнього роду на -а (-я), які в родовому, давальному, місцевому відмінках однини і в усіх формах множини в основі мають морф -ат (-я т ) : курча — курча­ти, курчаті, курчатам; лоша — лошати, лошаті, лошатам ; х л о п ’я — х л о п ’яти , х л о п ’ят і, х л о п ’ятам ;

— іменники середнього роду на -я, які в непрямих відмінках однини і множини набувають морфа -єн : ім ’я — імені, п л ем ’я — племенем.

Кожна відміна має певну систему тільки їй властивих закінчень в однині і множині, зокрема І відміна: -а, -и, -і,-у, -ою, -і, -о (вода); -и, -0 , -ам, -и, -ами, -ах, -и {води); II від­

міна: -0 , -а, -у і-о в і , -0 , -ом , -і, -е {ст іл ) ; -и, -ів, -ам , -и , -ами ,-ах, -и {столи) і т. д. Система таких закінчень у словоформах називається парадигмою .

У складі іменників існують слова, що за походженням є прикметниками, які при відмінюванні зберігають ознаки прикметникової словозміни. До них належать: українські відприкметникові прізвища з суфіксами -ів {Паньків, Гранів, Сенів), -ин {Гринчишин, Іванишин); російські прізви­

Іменник 7 5ща на -ов, -ев, -ин, -ін, -ой (Гончаров, Тургенев, Гаршин,Пушкін, Толстой), що мають іменникові і прикметникові закінчення; іменники, які утворилися внаслідок субстантивації прикметників (сучасне, майбутнє, вартовий).

У всіх відмінках однини і множини вони мають прикметникові закінчення

76 Самостійні частини мови

НЄвІДМІНЮЦсіНІ іменники

в українській мові є іменники, що знаходяться поза відмінами. У тексті невідмінювані іменники набувають певного родового, числового і відмінкового значення,

але, не маючи морфологічних форм вираження, маркують їх синтаксично, за допомогою узгоджуваних слів. До невідмінюваних іменників належать: -

— загальні і власні назви іншомоьноі'о походження: на -а (боа, бра, амплуа, Н ікарагуа); на -о (бароко, лібрето,

трюмо, бюро, Токіо); на -у ( - ю ) (рагу, кенгуру, фрау, Б а к у) ;на -е ( - є ) (фойє, пенсне, ательє , турне, резюме, Д ант е , Т у апсе); на -і (леді, жалюзі, дебрі, Кутаісі, Бат ум і);

— іншомовні загальні назви осіб жіночої статі та імена і прізвища з кінцевим приголосним: міс, місіс, мадам,Ж акл ін , Кам бат , Дж он сон , Ш м ідт ;

— іншомовні імена і прізвища з кінцевими наголошеними голосними -о, -а ( - я ) : Н ін о , П а н а , Дюма , Золя;

— російські прізвища на -их , -ово : Черних , Сєдих , Д у р н о во ;

— українські жіночі прізвища на -с» І приголосні: Грищенко (Т ет яна), Жовтобрюх (М а р ія ), Вихованець (Н а талка ) , В а лю х ( Зоя) ;

— деякі типи абревіатур: ДДУ, райвно, С ТО . .

Невідмінювані іменники належать до розряду слів знульовою парадигмою.