28.Поняття про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю і компонент тексту. Період в українській мові,його структурні типи, особливості інтонації.

Для позначення такої групи речень, що складається з автосемантичного речення і речень, від нього залежних, лінгвістами пропонувалися різні терміни: компонент тексту, прозаїчна строфа, надфразова єдність, лінійно-синтаксичний ланцюжок, складна синтаксична єдність. Найчастіше вживаним є термін складне синтаксичне ціле (ССЦ). ССЦ є проміжною ланкою між текстом і реченням.

Таким чином, складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група речень, об’єднаних тісним логічним і синтаксичним зв’язком, які являють собою більш повний у порівнянні з реченням розвиток думки1.

ССЦ може виступати  компонентом, частиною тексту, але може існувати й самостійно як мініатюрний  художній твір. В окремих випадках ССЦ може складатися  з одного речення – це можливо тоді, коли в межах одного речення охоплено тему з підтемами та підсумковою кінцівкою.

Суттєвою ознакою ССЦ є його змістова (тематична) єдність – це означає, що всі речення, що входять до його складу, об’єднані однією мікротемою. Тому межа ССЦ проходить саме в тому місці, де  закінчується розвиток мікротеми.

Пері́од (грец. περίοδος — кружний шлях, обертання) — розгорнута, багатокомпонентна, гармонійно організована синтаксична побудова, що характеризується цілісністю теми, повнотою і динамізмом змісту (нерідко з елементами образності і широких асоціативних зв'язків).. Період — категорія стилістичного синтаксису. На відміну від інших синтаксичних конструкцій період є тематично, структурно та інтонаційно відносно замкненою побудовою, своєрідним мікротвором.

Структура [ред.]

Період – риторична фігура, яка найчастіше має чітку двочленну будову. Перший член (протазис — підвищення) характеризується нагромадженням інформації за допомогою періодичного повторення однотипних синтаксичних складників, поступовим підвищенням голосу до найвищої точки. Його ще називають попередником. Другий, структурно компактніший, член періоду (апозис — зниження, або наступник) завершує думку різким спадом інтонації і поступовим зниженням тону голосу до рівня початку мовлення. Частини відмежовує виразна пауза, за допомогою якої акцентується увага на змісті апозису. В такий спосіб утворюється ніби замкнене інтонаційне коло періоду. Наприклад: Фантазіє! Ти сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Збудила мертвих з вічного їх сна, Мету вказала буйній хвилі в морі, — // до тебе обертаюсь я сумна: Скажи мені, фантазіє дивна, Як помогти в безмежнім людськім горі.(педро лол).

Поряд із класичним різновидом періоду виділять так званий «обернений» період, в якому після ритмічно організованих структур, що формують підвищення, немає традиційної завершальної частини. Твердження, наближене до висновкового узагальнення, міститься на початку речення, перед градацією: «На рідні землі сіячі вертають, Щоб сіяти святе зерно своє, Щоб знов заграло українське поле Врожаєм щастя, зродженим навік, Щоб знов засяяло сонце світлочоле На вольних водах українських рік...» (М. Бажан). Періоди такого типу мають епічну-характеристичну природу і використовуються насамперед в художньо-оповідних текстах.

Основні характеристики [ред.]

Період має специфічні особливості, що простежуються на трьох рівнях: смисловому, структурно-синтаксичному та інтонаційному.

За смисловими відношеннями між першим і другим періодами розрізняють кілька їх видів:

завершальний;означальний;кільцевий (включає кільцевий повтор, що формує рамку строфи чи тексту);часовий (виражає часові відношення між засновком і висновком);предикатний;причинний;протиставний;пояспювальпопорівняльний;умовний;пояснювальнй.Залежно від структурного типу синтаксичної одиниці, яка лежить в основі періоду, можна виділити:

• період-просте речення. Повторюваними синтаксичними елементами, що утворюють протазис, є однорідні члени;

• період-складносурядне речення. Повторюваними складниками протазису є поєднані сурядним зв'язком прості речення;

• період-складнопідрядне речення. До головної частини належить кілька відповідно розташованих підрядних речень одного типу; вони, як правило, утворюють ряд з однорідною супідрядністю.

На рівні просодії перша частина періоду характеризується поступовим інтонаційним підвищенням, яке досягає максимуму в кінці її, а друга — значним пониженням після паузи (пауза між підвищенням і зниженням на письмі, як правило, передається комою або комою і тире). Якщо період за змістом і структурою являє собою складне речення ускладненого типу, наприклад, коли членами періоду виступають супідрядні однорідні члени з включеними до них підрядними, то підвищення і зниження тону в свою чергу можуть поділятися на дрібніші частини, які відділяються у вимові один від одного малою паузою.