9. Другорядні члени речення:засоби вираження та їх роль у речення

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина

Другорядними називаються члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснювальних слів. Другорядні члени речення поділяються на означення, додатки та обставини.

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?: Візьми моє маленьке я. Скоро народився і третій син. Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: Батьківська тепла і привітна хата давно, давно заждалася тебе. Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням (народ України) або приляганням (прохання заспокоїтись).

Прикладка — різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Прикладка дає іншу, паралельну назву означуваному: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Всіх владарка-ніч покорила.

Додаток означає предмет, який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків. Додатки буваютьпрямими і непрямими. Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата.

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з погляду їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети, причини. Обставини поділяються на такі групи:

- ступеня і способу дії (як? у який спосіб?): Іван заговорив достойно та урочисто.

- місця (де? куди? звідки?): Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета.

- часу (коли? відколи? доки?): Другого дня рано небо було синє надзвичайно, садок був веселий, барвінок усміхався.

- причини (чому? через що? з якої причини?): Тарас аж крякнув з досади, спересердя.

- мети (для чого? з якою метою?): Роман наготувався стрибнути на допомогу.

- умови (за якої умови?): Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах;

- допусту (не зважаючи на що?): Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно.

10. Повні та неповні речення. Структурно-семантичні різновиди неповних речень. Комунікативні умови їх функціонування.

За будовою та значенням розрізняють повні та неповні речення.

У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення (Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині(П. Мирний)).

Неповними називаються такі двоскладні чи односкладні речення, у яких пропущено один чи кілька членів (головних або другорядних), які зрозумілі з контексту або ситуації. Неповнота будови та змісту таких речень не заважає їм виступати засобом спілкування, оскільки пропуск тих чи інших членів не порушує їхньої смислової завершеності. Найчастіше в мовленні вживаються неповні речення з пропущеним присудком (В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — [летять] у Лебедин (П. Воронько)).

Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі ж типи, що й повні. Вони також можуть бути поширеними чи непоширеними, двоскладними або односкладними. Слід мати на увазі, що двоскладне речення з пропущеним підметом чи присудком лишається двоскладним, хоча промовляється й пишеться лише один головний член.

Пропущений член неповного речення можна відтворити: 1) з попереднього речення чи з частини того самого складного речення (Брехня стоїть на однійнозі, а правда — [стоїть] на двох [ногах](Нар. тв.)); 2) з наступного речення (Хай жестами [скажу]. Але сказати мушу); 3) зі змісту самого неповного речення, тобто на пропущений член указують слова, синтаксично залежні від нього (Не в службу, а в дружбу [допоможи]); 4) із ситуації мовлення: усі учасники спілкування знають, про що йдеться, тому те чи інше слово може випускатися (До бібліотеки [ти йдеш]?).

Пропуск членів речення є надзвичайно важливим способом економії мовних засобів, він дозволяє стисло і швидко викласти інформацію. Тому неповні речення широко представлені в розмовному мовленні та в художніх творах, насамперед у діалогах і полілогах. Адже при чергуванні питань і відповідей репліки утворюють єдине ціле, у якому не потрібно повторювати вже сказане.

У неповних реченнях на місці пропущеного члена (найчастіше присудка) за наявності паузи ставиться тире (Колос повний гнеться, а пустий — догори стирчить (Нар. тв.)).

Тире не ставиться, якщо немає потреби в спеціальному підкресленні паузи (Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти (Нар. тв.)).

Речення, у яких пропущеноголовний або другорядний член, називаються неповними. Пропущеними слід уважатитільки такі члени речення, яких вимагають синтаксичні зв'язки опорних чи взаємозалежнихслів, наприклад:З'явилисявершники. Занимипіхота(пропущений у другому реченніприсудокз'явилисялегко визначити з контекступершогоречення

Вирізняють такі різновиди неповних речень:  а) ситуативні (уснемовлення), наприклад:Давно'чекаєтетрам­вая? — Хвилин десять;  б) контекстуальні(писемне мовлення), наприклад:Першимиприлетіли на подвір 'я горобці. Обцвірінькали й обнишпорили відразу кожнийзакапелок;  в) еліптичні речення, у яких пропущений член(найчастіше присудок або його частина), визначаємо граматичною формою на­явниху ньому членів, наприклад:Всвоїй хаті своя правда, і сила, і воля(Т.Шевченко).  Примітка.Неповні речення не слід плутати зодноскладни­ми, наприклад:Спочиваю.Збираємося. Розвидняється. Ніч. Весела молодь студмістечка.В односкладних реченнях уза­галінемає другого головного члена, і він не визначається з контексту, ситуації чизмісту речення.  еліптичні речення найчастішетрапляються в повідомленнях про:  а)  існування, перебування чогось чикогось у певному місці, стані: Вище трохи — млин. В долині — луки, трава попояс, а квіток... так і рябіють, метелики так і майорять (А. Тесленко). Чужігріхи перед очима, а свої — за плечима (Нар. творчість). Сьогодні ніч великих передчуттіві високих бажань (О. Довженко);  б) рух у певному напрямку: Я в тютюн. Пірат замною (О. Довженко). Полетіла Катерина і не одяглася... А москалі їй назустріч,як один, верхами... До їх... коли гляне — попереду старший їде (Т. Шевченко).За добою — доба. За ерою — ера. Кремінь, Бронза, Залізо  (Є. Маланюк);  в) наказ,побажання, заклик: На прю! Без ляку і зневіри — за правду, волю й рідний край!Бо заповзялися бузувіри народ наш винищити вкрай (М. Старицький).  г) Реченняіз значенням говоріння. мовлення  д) Речення із значенням енергійної дії  Нечленовані речення — це специфічнийструктурний тип. простого речення, якому притаманна синтаксична нерозкладність.Не маючи у своєму складі ні головних, ні другорядних членів, ці речення можутьмістити:  а) частки, наприклад:Яперша^повернулася сьогодні!—Невже?; Ви чули новину? — Ні;  б) вигуки, наприклад:Годі!; Тсс! Сестра приклала до вустдо­лоню;  в) модальні слова,наприклад:Погода повинназмінитися. — Безумовно!; То хай так і буде? — Добре!;  г) нерозкладнісловосполучення, наприклад:Нелегкобуде здо­лати цю гору. Що й казати!  Без зв'язку з відповідним контекстом ці речення втрачаютькомунікативний сенс.