- •1._Граматика української мови. Основні грамаичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія
- •2._ Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові
- •3_Іменник як частина мови. Лексичне значення, морфолог. Ознаки, синтаксична роль. Особливості функціонування іменників у мові змк
- •4_Граматичні категорії іменника. Категорія роду її значення,морфологічне,морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •Синтаксичні зв'язки бувають єдиним виразником роду деяких невідмінюваних запозичених іменників:
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •5_Категорія числа. Її значення та граматичні засоби вираження. Ім.,які вжив. У формах однини та множини. Ім., що мають тільки форми одн. Чи тільки форми множ.
- •6_Категорія відмінка. Відмінкова система сучасн.Укр.Літературн.Мови. Осн.Знач-ня відмінків.
- •7_Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •8_Особливості відмінювання іменників 1 відміни.
- •9_ Особливості відмінювання іменників 2 відміни.
- •10_ Особливості відмінювання іменників 3 та 4 відміни.
- •11_ Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.
- •12_Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14_Особливості відмінювання прикметників.
- •15_Числівник як частина мови. Функціональні розряди
- •16. Особливості відмінювання різних розділових числівників.
- •18. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Поділ дієслів на дієвідміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •19.Категорія виду дієслова . Способи творення форм доконаного та не доконаного виду. Довидові та одно видові дієслова.
- •20. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •21. Категорія способу дієслова, особливості творення за значенням.
- •22. Категорія особи та числа дієслова. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова.
- •23.Категорія часу та числа дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •24. Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •25.Дієпрслівник як особлива форма дієслова. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •27.Прийменник, як част. Мов. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29.Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів часток.
- •30. Вигуки як частина мови.Звуко наслідувальні слова.
- •Синтсксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв*язки семантико-синтаксичні відношення.
- •Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •§ 4. Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •§ 5. Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Види підрядного зв’язку
- •Семантико- синтаксичні відношення у словосполученнях. Прості та складні словосполучення.
- •Головні компоненти двоскладного речення:структурно- семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні, номінативні.
- •Другорядні члени речення:засоби вираження та їх роль у речення
- •Повні та неповні речення. Структурно-семантичні різновиди неповних речень. Комунікативні умови їх функціонування.
- •.Поняття про ускладнених речень. Основні різновиди ускладнених речень
- •Речення з однорідними членами речення. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки .
- •Речення з відокремленими другорядними членами . Основні умові відокремлення.
- •Відокремлення означень і прикладок, засоби їхнього вираження. Пунктуація при відокремлених означеннях.
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •15. Відокремлені обставини. Пунктуація
- •16.Уточнювальні слова та звороти у складі простого речення, їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами
- •17. Вставні та вставлені конструкції у структурі поширеного речення. Функціонально-семантичні різновиди вставних конструкцій
- •18. Звертання. Значення та способи вираження звертання, його місце у речення. Інтонація при звертанні
- •19. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення
- •20. Складне речення як синтаксична одиниця. Визначальні семантичні та граматичні ознаки складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення
- •21. Класифікація складних речень
- •22.Складносурядні речення.Структурно-семантичні типи складносурядних речень. Пунктуація
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками[ред.]
- •23. Складнопідрядні речення та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Пунктуація у складнопідрядних реченнях
- •24. Складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним і означальним
- •25. Різновиди складнопідрядних речень з підрядними обставинними
- •26. Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксично зв’язку у складному безсполучниковому реченні. Розділові знаки.
- •27.Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •28.Поняття про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю і компонент тексту. Період в українській мові,його структурні типи, особливості інтонації.
- •29. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Монолог, діалог, полілог.
- •30. Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків. Структура речення та пунктуація
Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
Прості односкладні речення
В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка); другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий. Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні прості речення поділяються на два типи: 1) з головним членом-присудком; 2) з головним членом-підметом. Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними і поширеними.
Види односкладних речень
1) Означено-особові — речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що вказує на виконавця дії, носія ознаки чи стану (Хочу плакати, але замість того завжди сміюся).
2) Неозначено-особові — речення з головним членом-присудком, який відноситься до всіх осіб взагалі або до неозначеної кількості осіб (У школіготуються до свята рідної мови).
3) Узагальнено-особові — речення з головним членом-присудком, який вказує на дію, ознаку чи стан, які можуть стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу. Такі речення переважно вживаються в прислів’ях та приказках (Не брудни криниці, бо схочеш водиці(Нар. тв.)).
Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні, номінативні.
В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка); другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий. Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні прості речення поділяються на два типи: 1) з головним членом-присудком; 2) з головним членом-підметом. Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними і поширеними.
Безособові речення- це речення, в яких головний член виражає процес або стан; дійова особа при цьому взагалі не передбачена.
Головний член у безособовому реченні може бути виражений:
особовим дієсловом у значенні безособового (У кожному будинку світилося);
неозначеною формою дієслова (Бути чи не бути- ось що займало Гамлета);
безособовим дієсловом у формі 3-ої особи однини теперішнього чи майбутнього часу або у формі середнього роду однини минулого часу (Як багато хотілося йому сказати!);
прислівниками або іншими частинами мови в ролі прислівників (словами категорії стану- жаль, шкода): Як весело жити на світі!
дієслівними формами на -но, -то (Так було складено ультиматум).
Називні (номінативні) речення- це речення, в яких стверджується існування якихось предметів чи явищ (Вечір. Пасовисько. Вогонь.).
Головний член у номінативних реченнях виражений іменником у називному відмінку однини чи множини.
Інфінітивні речення
Інфінітивними називають такі односкладні речення, головний член яких виражений інфінітивом (неозначеною формою дієслова): Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе віт ер, і простори, і ліс, ілан, і небо прозоре (Ю . Клен). Серед інфінітивних речень виділяють: 1. Розповідні із значенням ствердження чи заперечення дії, її неминучості, можливості чи неможливості: Словами серденька не обдурити ( Л еся У країнка). 2. Спонукальні речення, що виражають поради, побажання, пропозицію, прохання, наказ, заклик: П исат и тільки правду. Не зрад ж уват и її ні за яких обставин ( О. Довж енко ).
3. Питальні речення: Я к же його у неволі жити без надії? ( Т. Ш евченко). 4. Речення, які виражають бажаність чи небажаність дії. У таких речен нях до складу головного члена вхо дить частка б (би ): Назавж ди б викреслит и війну з життя людини! ( І. Л е).