29.Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів часток.

Ча́стка — службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів. Велика частина часток не має наголосу.

а роллю в слові і в реченні [ред.]формотворчі — служать для творення дієслівних формсловотворчі — служать для утворення нових слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)заперечні — надають заперечного значення тому слову, перед яким стоятьмодальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить до висловленого.

До модальних часток належать:

Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)Заперечні (не, ні, ані)Обмежувально — вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)Підсилювально — видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо)Наказові (хай, нехай, бодай, давай)Умовні (би, б, ну)Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд)Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за)Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито)Окличні (як, що за)

Активізація часток як носіїв складних прагматич-

них комунікативних смислів, пов’язаних з ментально- пси хологічними,

вольовими, естетичними тощо особливостями мовців, — загальна тен-

денція сучасних функціонально-комунікативно роз винених мов (укра-

їнської зокрема) до урізноманітнення способів діалогізації, вираження

особистісного начала.

Cпостереження над «Живим життям» слів у мовленні засвідчу-

ють значну функціонально-комунікативну активність групи часток,

які в певних контекстах уживання об’єднуються спільною комуні-

кативною функцією вказування (дейктичності) на когось або щось.

При цьому вони стають носіями низки комунікативних смислів праг-

матичного характеру. Це, насамперед, частки от, то, ото, ось, он, це,

оце, те, там, тут, ген та їхні похідні на зразок осьде, осьдечки, тутеч-

ки та ін.

1. У значній кількості випадків аналізованій частці приписується

значення всього висловлення, в якому вона вжита. Наприклад, у ви-

падку: Піди он краще та подивись, що твоя доня робить на виноград-

нику!.. (М. Коцюбинський), яким ілюструється виділення лексико-

семантичного варіанту ‘уживається у висловленні наказу, спонукання,

прохання і т. ін.

2. Словникове визначення повністю повторює сформульовану

укладачами найзагальнішу функцію частки; перший лексико-се ман-

тичний варіант частки то визначається як такий, що виконує функцію

вказування.

3. У дефініціях визначається не семантико-прагматичне напов-

нення частки, а специфіка її синтагматичних зв'язків, позиція у ви-

словленні, тобто синтаксичні особливості вживання.

4. У дефініціях неправильно або неточно визначається загальна

функція частки. Так, наприклад, спостереження над реальним ужи-

ванням частки он дозволяє поставити під сумнів приписування їй під-

силювальної функції. Взагальному про чатску можна сказати: у різних контекстах і мовних формах частка використовується по-різному. Але основні форми вживання і призначення певних видів часток визначені за багато столітть. Тому х-зуючи частку варто ставитися до комунікативного аналізу обережно і двозначно, спираючись на зміст і контекст висловлювання, його форму і стиль мовлення)))