23.Категорія часу та числа дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.

Часова парадигма :

минулий час;

теперішній час;

майбутній час:

проста форма;

складна форма;

складена форма.

Основні теоретичні положенння (таблиця).

Контрольні запитання.

Практичні завдання.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися в минулому, теперішньому і минулому часі. Дієслова минулого часу означають дію, яка колись відбувалася або відбулася, дієслова теперішнього часу - дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення, а дієслова майбутнього часу - дію, яка відбуватиметься в майбутньому.

Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині - й за родами:Однина Множина

чоловічий жіночий середній

мав-0 ма-л-а ма-л-о ма-л-и

біг-0 біг-л-а біг-л-о біг-л-и

Дієслова теперішнього і майбутнього часу змінюються за числами та особами. Дієслова в теперішньому часі мають ті ж особові закінчення, що і в майбутньому часі дієслова доконаного виду, які репрезентують просту форму майбутнього часу. Дієслова недоконаного виду мають складну і складену форми майбутнього часу.

Проста форма майбутнього часу дієслів доконаного виду:

Особа Однина Множина

1 ос. скаж-у, зробл-ю скаж-емо, зроб-имо

2ос. скаж-еш, зроб-иш скаж-ете, зроб-ите

3ос. скаж-е, зроб-ить скаж-уть, зробл-ять

Складна форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворється приєднанням до інфінітива особових закінчень:Особа Однина Множина

1 ос. працювати-му, казати-му працювати-мемо, казати-мемо

2ос. працювати-меш, казати-меш працювати-мете, казати-мете

3ос. працювати-ме, казати-ме працювати-муть, казати-муть

Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою особових форм допоміжного дієслова та інфінітива основного дієслова:Особа Однина Множина

1 ос. буд-у працювати буд-емо працювати

2ос. буд-еш працювати буд-ете працювати

3ос. буд-е працювати буд-уть працювати

24. Дієприкметник як особлива форма дієслова.

Дієпиркметник - особливо формо дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: зроблений (такий, що його зробили), прочитаний (такий, що його прочитали), укритий (такий, що його вкрили), вишитий (такий, що його вишили), міцніючий (такий, що міцніє), в'янучий (такий, що в'яне).

До прикметника дієприкметник подібний тим, що:

• відповідає на питання який? яка? яке? які?;

• змінюється за родами, числами, від-мінками;

• стоїть у тому ж роді, числі, відмінку, що й іменник, із яким пов'язаний;

• має такі самі відмінкові закінчення.

Дієприкметник має такі ознаки дієслова:

• час (теперішній і минулий): сяючий (теперешній час), потемнілий (минулий час);

• вид (доконаний і недоконаний): казаний (недоконаний), сказаний (доконаний);

• здатність мати при собі залежний від нього іменник (овіяний вітром) і займенник (захоплений тобою) або прислівник (прочитаний виразно).

Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови — дієслова та прикметника.

Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду: фарбований, написаний.