- •1._Граматика української мови. Основні грамаичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія
- •2._ Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові
- •3_Іменник як частина мови. Лексичне значення, морфолог. Ознаки, синтаксична роль. Особливості функціонування іменників у мові змк
- •4_Граматичні категорії іменника. Категорія роду її значення,морфологічне,морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •Синтаксичні зв'язки бувають єдиним виразником роду деяких невідмінюваних запозичених іменників:
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •5_Категорія числа. Її значення та граматичні засоби вираження. Ім.,які вжив. У формах однини та множини. Ім., що мають тільки форми одн. Чи тільки форми множ.
- •6_Категорія відмінка. Відмінкова система сучасн.Укр.Літературн.Мови. Осн.Знач-ня відмінків.
- •7_Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •8_Особливості відмінювання іменників 1 відміни.
- •9_ Особливості відмінювання іменників 2 відміни.
- •10_ Особливості відмінювання іменників 3 та 4 відміни.
- •11_ Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.
- •12_Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14_Особливості відмінювання прикметників.
- •15_Числівник як частина мови. Функціональні розряди
- •16. Особливості відмінювання різних розділових числівників.
- •18. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Поділ дієслів на дієвідміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •19.Категорія виду дієслова . Способи творення форм доконаного та не доконаного виду. Довидові та одно видові дієслова.
- •20. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •21. Категорія способу дієслова, особливості творення за значенням.
- •22. Категорія особи та числа дієслова. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова.
- •23.Категорія часу та числа дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •24. Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •25.Дієпрслівник як особлива форма дієслова. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •27.Прийменник, як част. Мов. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29.Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів часток.
- •30. Вигуки як частина мови.Звуко наслідувальні слова.
- •Синтсксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв*язки семантико-синтаксичні відношення.
- •Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •§ 4. Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •§ 5. Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Види підрядного зв’язку
- •Семантико- синтаксичні відношення у словосполученнях. Прості та складні словосполучення.
- •Головні компоненти двоскладного речення:структурно- семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні, номінативні.
- •Другорядні члени речення:засоби вираження та їх роль у речення
- •Повні та неповні речення. Структурно-семантичні різновиди неповних речень. Комунікативні умови їх функціонування.
- •.Поняття про ускладнених речень. Основні різновиди ускладнених речень
- •Речення з однорідними членами речення. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки .
- •Речення з відокремленими другорядними членами . Основні умові відокремлення.
- •Відокремлення означень і прикладок, засоби їхнього вираження. Пунктуація при відокремлених означеннях.
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •15. Відокремлені обставини. Пунктуація
- •16.Уточнювальні слова та звороти у складі простого речення, їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами
- •17. Вставні та вставлені конструкції у структурі поширеного речення. Функціонально-семантичні різновиди вставних конструкцій
- •18. Звертання. Значення та способи вираження звертання, його місце у речення. Інтонація при звертанні
- •19. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення
- •20. Складне речення як синтаксична одиниця. Визначальні семантичні та граматичні ознаки складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення
- •21. Класифікація складних речень
- •22.Складносурядні речення.Структурно-семантичні типи складносурядних речень. Пунктуація
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками[ред.]
- •23. Складнопідрядні речення та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Пунктуація у складнопідрядних реченнях
- •24. Складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним і означальним
- •25. Різновиди складнопідрядних речень з підрядними обставинними
- •26. Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксично зв’язку у складному безсполучниковому реченні. Розділові знаки.
- •27.Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •28.Поняття про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю і компонент тексту. Період в українській мові,його структурні типи, особливості інтонації.
- •29. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Монолог, діалог, полілог.
- •30. Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків. Структура речення та пунктуація
18. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Поділ дієслів на дієвідміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? у всіх можливих формах цих слів. В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:
неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;
Особова форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е;
дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вими-т-ий, коло-т-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції — що (або який) пише.
безособова на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;
дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.
Дієслівні форми — це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.
Відмінні ознаки визначаються:
за типом питання;
за характером змінюваності;
за роллю в реченні.
Дієслівні форми описуються в таблиціФорма дієслова На яке питання відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає
інфінітив що робити? що зробити? незмінювана форма будь-яким
особова що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що робимо? за способами, часами, особами, числами, родами присудком
дієприкметник який(а, е, і)? за родами, відмінками, числами присудком, означенням
безособова (форми на -но/-то) що зроблено? незмінювані, тільки доконаний вид присудком
дієприслівник що роблячи? що зробивши? незмінювані обставиною:
Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі:
а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:
що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати
що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати
Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.
б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:готувати кого — що? відповіді (питання, страви)
готує кого — що? відповіді (питання, страви)
заготовлено кого — що? відповіді (питання, страви)
готуючи кого — що? відповіді (питання, страви)
не готувати кого — чого? відповідей (питань, страв)
не готує кого — чого? відповідей (питань, страв)
не заготовлено кого — чого? відповідей (питань, страв)
не готуючи кого — чого? відповідей (питань, страв)
Це приклади форм зі значенням перехідності.
Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.
Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників.
в) роль присудка в реченні — для переважної більшості дієслівних форм.
