12_Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.

В українській мові прикметники мають повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану) форми.

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін.

Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення. Прикметники, які не мають закінчень, називаються короткими: кросен, ясен, зелен, срібен, дрібен, певен, потрібен, рад тощо.

Короткі форми прикметників вживаються здебільшого у фольклорі, поезії, у творах художньої літератури. Наприклад: дрібен дощик, зелен клен; красен місяць тощо.

Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними: останній, повний, срібний; залізного, срібного; залізному, срібному тощо.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах:

1. стягненій і

2. нестягненій формах.

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони здебільшого трапляються в народній творчості та поезії.

Стягнені форми є загальновживаними : гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -ії (-її); у стягненій — -а(я), -е(-є), -і(-ї).

Повні форми (стягнені й нестягнені) змінюються за відмінками. Стягнені форми мають прикметники чоловічого, жіночого, середнього роду в усіх відмінках однини та множини. Називний та знахідний відмінки жіночого й середнього роду однини, а також називний та знахідний відмінки множини мають стягнену форму, яка є нормою в сучасній українській літературній мові. Стягнені форми утворилися в давній мові від злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників. Паралельні нестягнені форми якісних прикметників у називному та знахідному відмінках жіночого та середнього роду однини й множини поширені в усній народній творчості, поетичному та розмовно-побутовому мовленні.

Короткі ж форми збереглися лише від нечисленної групи якісних прикметників у називному та знахідному відмінках однини (рясен, зелен, дрібен).

Короткі форми якісних прикметників є незмінними. У зіставленні з повними формами вони є первинними й були основою для виникнення повних форм.

Вони також уживаються найчастіше в поезії, фольклорі.

Короткі прикметники творяться від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка шляхом відкидання закінчень: радий - рад, зелений - зелен, золотий - золот. В основах прикметників при збігові двох приголосних з’являється вставний голосний е (повний - повен, потрібний - потрібен) або ї (достойний - достоїн).  Короткі прикметники вживаються нарівні з повними, але з певними обмеженнями. Якщо повні прикметники не регламентовані стилем, то короткі форми вживаються переважно в розмовному мовленні, поезії і народній творчості: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. (Нар. творч.) Слави треба мирові, а не тому, хто славен. (П.Куліш.) Короткі прикметники мають форму тільки називного відмінка однини, повні ж змінюються за відмінками й числами. Повна форма прикметників має два різновиди: стягнена: широкий, широка, широке, широкі і нестягнена: широкая, широкеє, широкії, використання якої обмежене поетичним мовленням: Стоїть гора високая. (Л.Глібов.) 

13_Ступені порівняння як форми якісних прикметників.

Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння – це лексико-граматична категорія якісних прикметників. Вона характеризується тим, що показує ступінь внутнішньої якості, зовнішньої ознаки предмета. Афіксальні форми ступенів порівняння називаються синтетичими (простими), а ступені порівняння, утворені за допомогою додаткових слів є аналітичними (складеними).

Розрізняють вищий і найвищий ступені порівняння прикметників.

Вищий ступінь порівняння утворюється додаванням:

а) суфікса –іш, або –ш до основи або до кореня звичайної форми якісного прикметника: новіший, повніший, солодший.

б) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, менш вередливий, більш глибокий.

Найвищий ступінь порівняння утворюється додаванням:

а)префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.

б) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найменш приємне.

Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня пркметників частки що і як, які з прикметниками пишуться разом: щонайсильніший, якнайкращий.

При утворенні вищого ступеня порівняння за допомогою суфікса –ш виникає ряд фонетичних і морфологічних змін, які виявляються у спрощенні прикметникової твірної основи й асимілятивно-дисимілятивному чергуванні приголосних:

а) суфікси –ок, -ек, -к випадають: глибокий – глибший, далекий – дальший.

б) кінцеві приголосні основи г, ж, з у сполученні з суфіксом –ш перетворюються на жч: дорогий – дорожчий, низький – нижчий, дужий – дужчий.

в) поєднання кінцевого с з суфіксом –ш дає звукосполучення шч, орфографічно щ: високий – вищий.

Деякі прикметники утворюють ступені порівняння від інших основ (явище суплетивізму): гарний – кращий, поганий – гірший, великий – більший.

Ступенів порівняння не мають прикметники:

1. які виражають масть тварин: гнідий, вороний;

2. прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до інших предметів: малиновий, вишневий;

3. прикметники з суфіксами -еньк, -есеньк, -ісіньк, - юсіньк, -езн, -елезн, -ущ, -ющ, -ен; та префіксами пре-, архі-, ультра;

4. прикметники з суфіксами –ав, -яв, -уват, -юват і значенням неповноти вияву ознаки: білуватий, чорнявий, золотавий;

5. прикметники, які виражають сталі ознаки: босий, німий, глухий;

6. складні прикметники, які виражають якість з додатковим відтінком, а бо поєднання двох і більше кольорів (світло-жовтий);

7. більшість складних прикметників з другим компонентом подібний, видний (брунькоподібний);

8. прикметники дієприкметникового походження на –ан, -ен.

9. прикметники віддієслівного походження (недремний).

Усі ці прикметники об”єднані в категорію безвідносної міри якості предмета. Вони вказують на таку ознаку, яка не може порівнюватися з такою ж ознакою в іншому предметі.