
- •1. Світогляд, його суспільно-історичний характер і типи.
- •2. Основні принципи діалектики, їх несумісність з догматикою, еклектикою і софістикою.
- •3. Сутність і джерела формування філософської думки кр 9-14 ст.
- •4. Наукове пізнання, його емпіричний і теоретичній рівні і методи.
- •5. Основні глобальні проблеми сучасності, їх взаємозв’язок і можливі шляхи вирішення.
- •6. Філософські ідеї в творчості Франка, Українки, Грушевського.
- •7. Діалектика і метафізика як дві концепції розвитку.
- •8. Структура свідомості. Самосвідомість
- •9. Громадівці і «Молода Україна» та їх розвиток філософської думки в Україні.
- •10. Поняття пізнання і його соціально-історична обумовленість. Суб’єкт, об’єкт пізнання.
- •11. Суспільний прогрес , його особливості і об’єктивний критерій.
- •12. Специфіка філософії Середньовіччя і її основні проблеми.
- •13. Специфіка, загальні риси і напрями філософії 20ст.
- •14 Класифікація етапів суспільного розвитку. Формаційний і цивілізаційний
- •15 Природничо-філософська концепція Вернадського.
- •16. Виникнення філософії, її сутність, специфіка і функції.
- •17. Сутність і загальна характеристика закону єдності і боротьби протилежностей.
- •18. Основні напрями розвитку філософії і культури епохи Відродження.
- •19 Активність свідомості – основа творчої діяльності людини. Поняття творчості.
- •20. Матеріальне і духовне виробництво, їх взаємозв’язок і взаємодія в суспільному розвитку.
- •21. Основні проблеми філософії Просвітництва.
- •22 Основні закони діалектики і їх взаємозв’язок.
- •23 Соціальне прогнозування, його основні типи і методи.
- •Деякі особливості і основні проблеми філософії України кін. 19-20ст.
- •25 Свідомість і мова Функції мови. Природна і штучна мова.
- •26 Технократичний напрямок в філософії (сцієнтизм, анти сцієнтизм, індустріальне, постіндустріальне і інформаційне суспільство).
- •27. Філософія Нового часу.
- •28 Об’єктивна і суб’єктивна діалектика
- •30. Виникнення і основні напрями розвитку філософії рабовласницького Китаю.
- •31. Сутність і загальна характеристика закону кількісно-якісних змін.
- •32. Вплив нтр на умови існування людини.
- •33. Виникнення, специфіка і основні риси античної філософії і її роль в розвитку світової культури.
- •34. Сутність і загальна характеристика закону заперечення
- •35. Суспільна свідомість, її структура і форми.
- •36. Філософія Сковороди.
- •37. Особистість як єдність суспільного і індивідуального.
- •38 Поняття культури. Культура як об’єкт філософського аналізу.
- •39 Патристика, апологетика і схоластика в Середньовічній філософії (Блаженний, Аквінський).
- •40 Діалектика і її історичні форми.
- •41. Поняття нації і її формування. Національна ментальність.
- •42. Марксистка філософська концепція суспільного розвитку і сучасність
- •43. Роль практики в пізнанні.
- •44 Антропосоціогенез і його роль в становленні людини
- •45. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи (неотомізм
- •46. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми і взаємозв’язок
- •47. Поняття, типи і закономірності зміни суспільно-економічних формацій
- •48. Сутність, особливості і основні течії філософії Стародавньої Індії
- •49. Поняття філософії, її предмет і основне питання
- •50 Видова різноманітність людства: раси, етноси, рід, плем’я.
- •51. Основні риси філософії кма
- •52. Поняття людини, її природа і сутність
- •53. ____________ Філософія і її різновиди
- •54. Релігійно-філософський напрямок в філософії України
- •55 Поняття свідомості, її структури та функції
- •57 Філософська концепція і.Канта
- •58. Поняття буття, його філософський сенс і форми
- •59 Об’єктивні умови і суб’єктивний фактор в історії
- •60 Витоки, початок розробки і філософське обґрунтування Української національної ідеї
- •61 Сутність, теоретичні джерела, основні ідеї та принципи марксистської філософії
- •62. Проблема знання і мови в сучасній філософії (неопозитивізм і герменевтика
- •63 Гуманізм, реформація і просвітництво в філософії України 15-18 ст
- •64 Субстанційні основи аналізу світу: монізм, дуалізм, плюралізм
- •65 Взаємозв’язок історичної необхідності і свободи особи
- •66 Філософська система Гегеля
- •67 Матерія, її загальні властивості, види форми існування
- •69 Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха
- •70 Матеріалізм і ідеалізм – два протилежних напрямки в філософії
- •71. Поняття суспільства, його структура і основні чинники розвитку
- •72 Основні школи античної філософії
- •73 Поняття істини, її види. Взаємозв’язок відносної і абсолютної істини
- •74 Кінцевість індивідуального існування людини та проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •75. Сутність і відмінність філософії Платона і Аристотеля в аналізі субстанційних основ буття
11. Суспільний прогрес , його особливості і об’єктивний критерій.
Тривалий час у філософській і соціологічній літературі суспільний прогрес розглядався переважно як прогрес матеріального виробництва, в межах якого людина поставала як його засіб. Життя підтвердило неспроможність цьго спрощеного розуміння історії, довело неохідність розглядати суспільство як складну систему, де всі сторони взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Людина посідала в цій системі центральне місце.
Питання про суспільний прогрес, його сутність і роль у житті суспільства цікавило мислителів багатьох поколінь. Переважна більшість з них не могла дати наукове висвітлення цієї проблеми. Тільки з відкриттям матеріалістичного розуміння історії, появилась можливість розкрити сутність суспільного прогресу, джерело розвитку суспільства, його рушійні сили і критерії.
Основні ознаки суспільного прогресу знайшли відображення у працях основоположників діалектико-матеріалістичної філософії. Вони вважають, що суспільний прогрес необхідно досліджувати в аспекті соціально-діяльнісної сутності людини. Сутність людини полягає в тому, що її життєдіяльність є основним процесом свідомої, цілеспрямованої, перетворюючої дії на навколишній світ і на саму людину, для забезпечення свого існування, функціонування і розвитку. Ця сутність проявляється в діалектиці потреб і діяльності, де потреби постають вихідним імпульсом життєдіяльності, а діяльність - способом задоволення, відтворення і народження потреб. Слід зазначити, що сутність людини не залишається незмінною. Тому процес становлення і розвитку людини доцільно розглядати як складний діалектичний процес.
Таким чином, суспільний прогрес – це процес безперервного становлення і розвитку людської сутності, що постає як неухильне вдосконалення самої життєдіяльності, здібностей людей по забезпеченню необхідних умов свого існування.
Дослідження суспільного прогресу, його сутності і тенденцій, тісно пов'язане з проблемою його критеріїв. У літературі існують різні погляди на те, що є критерієм прогресивного, поступального розвитку суспільства. Складність даного питання полягає в тому, що суспільний прогрес є явищем складним і багатогранним. Крім того, він характеризується різними особливостями на різних ступенях людської історії. Важливо і те, що суспільний прогрес можна досліджувати як з точки зору самої сутності прогресу (до конкретно-історичних особливостей його здійснення на різних етапах історії і в різних країнах), так і з точки зору співвідношення між собою різних його ступенів (первіснообщинного, рабовласницького, феодального) в історичному розвитку суспільства.
Розглядаючи питання про критерії суспільного прогресу дослідники приводять, як правило, відоме твердження, що стан продуктивних сил являє собою основний критерій всього суспільного розвитку. Оскільки задоволення життєвих потреб людини, в якому матеріальне виробництво знарядь праці набуває особливого значення, процес матеріального виробництва становить у життєдіяльності людини головну сферу її діяльності. Виникнення матеріального виробництва, зумовлює виникнення всієї системи суспільних відносин.
Як уже зазначалося, сутність людини, маючи складну внутрішню структуру, знаходить своє реальне втілення в становленні і розвитку суспільства як цілісної системи. Варто нагадати, що суспільство в цьому разі розглядається водночас і як складна система, і як суб'єкт соціальної дії. З огляду на це, найбільш загальним критерієм суспільного прогресу, який охоплює всі аспекти сутності людини, є рівень людської свободи і творчості. Саме на рівні свободи і творчості відображається рівень розвитку продуктивних сил і характер суспільних відносин (насамперед виробничих). Вони визначають спосіб, ступінь і характер задоволення потреб людей, а також зміст і масштаби освоєння людьми навколишньої дійсності.
Рівень свободи та творчості розкриває ступінь розвитку всіх сутнісних сил людини, ступінь панування її над зовнішніми силами і силами своєї власної природи.
Зазначений рівень показує, в якій мірі людина здатна перетворюючи навколишній світ і саму себе, забезпечити життєдіяльність усього суспільства як цілісної системи і кожної людини зокрема. Такий підхід до виділення критеріїв суспільного прогресу є основою для їх визначення стосовно конкретно-історичних форм прояву цього прогресу в різних країнах.
Людство завжди цікавили критерії суспільного прогресу. Були такі критерії: освіта, наука, мораль, краса, любов, роль видатних осіб, розвиток продуктивних сил, виробничих відносин. В історії соціології довший час вважалося, що критерієм суспільного прогресу є розвиток продуктивних сил. Це була хибна думка, тому, що продуктивні сили існують в єдності з виробничими відносинами. Тому, на сьогоднішній день, критерієм суспільного прогресу є кількісний і якісний розвиток продуктивних сил, в єдності з виробничими відносинами. Корені суспільного прогресу необхідно шукати в матеріальному житті суспільства.