5. Основні глобальні проблеми сучасності, їх взаємозв’язок і можливі шляхи вирішення.

Філософи, політики та економісти сходяться на одному: людство знаходиться на порозі глобальної кризи.

Основні глобальні проблеми сучасності:

Відвернення світової термоядерної катастрофи.

Подолання екологічної кризи. Спричинена вторгненням людини в біосферу та забрудненням навколишнього середовища. Це проблема відношення «людина-природа» Спричинена лише поверховим ознайомленням з проблемою, а звідси – безвідповідальне ставлення до природи.

Демографічна проблема. Має дві протилежні сторони: перенаселення і вимирання населення. Перше стосується планети в цілому. «Демографічний вибух» спостерігається лише в малорозвинених ркаїнах, в економічно розвинених – протилежний.

Загроза людському здоров’ю, людській тілесності. «СНІД», наркоманія, алкоголь, цигарки, генна інженерія, забруднене повітря, нестабільність в суспільно-політичному житті, суїцид.

Криза людської духовності

Питання, що турбують наразі – як відновити рівновагу між суспільством і природою, гармонізувати суспільні процеси на всіх рівнях, зняти соціальну напругу.

6. Філософські ідеї в творчості Франка, Українки, Грушевського.

Іван Франко в своїх працях стверджував, що в основі світобудови лежить ніким не створена і не знищувана, яка вічно розвивається, матерія, яку І. Франко часто називає «мати-природа». Важливою властивістю матерії є рух, змінюваність.

Стверджував, що закони розвитку матеріального світу пізнавані. Предметом пізнання є природа, тому що поза нею немає пізнання, немає правди. Можливості людського пізнання безмежні. Пізнання починається з відчуттів, які є результатом дії зовнішніх речей на органи чуттів. Але відчуття не дають повного і всебічного знання. Це досягається лише «критичним розумом», що спирається на детальне вивчення явищ. Пізнання для І. Франка є засіб підкорення природи, а завдання науки – розкриття законів природи.

У поясненні суспільних явищ Франки проголошував деякі елементи матеріалістичного розуміння історії. Історія – закономірний прогрес, в якому провідна роль належить матеріальним факторам. .Франко /1856-1913 рр./ - класик української літератури, видатний мислитель, філософ, соціолог. Здобув у Відні ступінь доктора філософії. Брав активну участь в національно-визвольному русі на Галичині, був в керівництві українсько-російської радикальної партії, яка прагнула змінити спосіб виробництва на колективних засадах власності, наданні землі селянству. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійних сил історії. Він був великим просвітителем гуманістом для українського народу, переклав на українську мову і коментував частину творів К.Маркса і Ф.Енгельса, пропагував вчення Ч.Дарвіна та його послідовника - матеріаліста Е.Геккеля. Обмеженістю філософії І.Франка слід вважати його надмірне захоплення позитивізмом, В цілому ж погляди І.Франка можна оцінити як діалектико-матеріалістичні. Це був мислитель з енциклопедичною освіченістю, глибокий історик свого народу. Велике значення для розвитку філософської думки має оригінальне світорозуміння видатної української поетеси Л.Українки /Косач/, роки життя /1871-1913/. В працях Українки позначається роль еволюційної теорії для розуміння історії і природи, роль вчення Дарвіна. Поетеса розвивала діалектичний погляд на суспільство, природні процеси. Велике світоглядне значення має поезія Українки, її роздуми над долею українського народу. Поетеса мужньо закликала пригноблені маси до боротьби за соціальне і національне визволення. Вона обстоювала гідність людської особистості, вважала необхідним розвивати духовні сили народу, вивчати духовні скарби людства. М.Грушевський /1666-1933 рр., український історик і громадський діяч. Основні твори - "Історія України-Руси", "Нарис історії київської землі" та ін. Це був вчений, що мислив широкими історико-філософськими категоріями. В центрі його уваги стояло питання національного визволення українського народу, що він пов'язував із загальнодемократичними перетвореннями. Мислитель підняв багато цікавого фактичного матеріалу, змальовуючи самобутню історію українського народу. Історичні праці Грушевського мають неабияке значення для розбудови української держави і відродження самосвідомості народу в сучасний період. Для самостійної роботи рекомендуємо праці М.Костомарова, П.Ковалевського, Д.Чижевського.