71

ЗМІСТ

розділ 1. Глобальні трансформації і безпека розвитку політичних, економічних і соціальних систем 5

1.1. Характер і сутність сучасних глобальних трансформацій 5

1.2. Глобальні і регіональні зміни міжнародних відносин 10

13

1.3. Структурна політика країн Західної Європи у післявоєнний період 14

1.4. Особливості процесів інтеграції в країнах Європейського Союзу 20

Розділ 2. Проблеми участі країн Східної Європи в міжнародній економічній інтеграції 25

2.1. Консолідація загальноєвропейського соціально-економічного простору як проблема XXI століття 25

2.2. Досвід ринкової трансформації у напрямку сталого розвитку країн з перехідною економікою 32

40

2.3. Перспективи вступу України до Європейського Союзу 41

Висновки 65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 69

ВСТУП

Глобальні трансформації, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення впливу дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції та історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. Наприкінці XX століття в загальному руслі глобальної трансформації неминуче виникла вже відома дилема пріоритетів розвитку – держава чи суспільство, національна держава чи якась нова форма державності. Багато дослідників дійшли висновків, що держава є перехідним історичним явищем, і що тепер вона знаходиться наприкінці своєї історії. Причому, такі висновки характерні не лише для західних дослідників, які знаходяться під більшим впливом інтеграції, а й дослідників Сходу Європи, де превалюють дезінтеграційні трансформаційні процеси. Відома київська школа політології, що гуртується навколо Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) і журналу «Політична думка», також ще на початку 90-х років констатувала зростання конфлікту між державою і суспільством. З нашої точки зору, цей конфлікт вже є загальним, глобальним, а не локальним.

Держава довгий час безальтернативно монополізувала роль виразника і представника інтересів розвитку суспільства. Зміцнення інститутів держави було синонімом прогресу, а поняття «безпека розвитку» стало синонімом поняття «безпека держави» або національна безпека. Рубіж 60 – 70-х років XX століття відмічено як апогей розвитку всіх інститутів держави. Здержавлення суспільства, економіки, політики, культури в багатьох регіонах світу, особливо в Центральній і Східній Європі і Азії, досягло свого найвищого рівня.

В цей же час з'явились і перші ознаки кризи традиційного інституту держави. Вперше на Заході було піддано сумніву принцип і механізм роз'єднання і відмежування народів один від одного, чим, власне, і є держава з її інститутами кордонів, громадянства, ідеології, армії.

Тоді ж Європа відкрила для себе поняття загальноєвропейського дому і період «розрядки». Питання глобального об'єднання інтересів усього людства вперше поставлено в площину конкретної політики.

Отже, актуальність дослідження даної проблеми, а саме участі країн Центрально-Східної Європи в процесах міжнародної економічної інтеграції, є особливо актуальної в наш час, коли і Україна стоїть на цьому шляху подальшого розвитку.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступають країни Центрально-Східної Європи та процеси інтеграції і трансформації економіки, що відбуваються в цих країнах.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми участі країн Центрально-Східної Європи в процесах міжнародної економічної інтеграції.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми участі країн Центрально-Східної Європи в процесах міжнародної економічної інтеграції.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• проаналізувати глобальні трансформації і безпека розвитку політичних, економічних і соціальних систем;

• дослідити проблеми участі країн Центрально-Східної Європи в міжнародній економічній інтеграції.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

Розділ 1. Глобальні трансформації і безпека розвитку політичних, економічних і соціальних систем

1.1. Характер і сутність сучасних глобальних трансформацій

На порозі XXI століття стався величезний глобальний вибух – крах тоталітарних політичних, економічних і соціальних систем, внаслідок якого кардинально змінилась глобальна ситуація і загальна політична картина світу. Розпад СРСР і світової системи соціалізму, ліквідація Варшавського пакту, реінтеграція Німеччини, інтенсивна інтеграція Західної Європи, створення великої кількості нових незалежних держав в Європі та Євразії, зміни політичних і соціальних систем у нових незалежних країнах, посилення процесів глобальної інтеграції – все це матиме величезні історичні наслідки. Під впливом цих процесів на порозі XXI століття світ зіткнувся з низкою нових глобальних проблем, викликів та імперативів, до вирішення і реалізації яких він не був і ще не є підготовленим. Серед цих нових проблем найважливіше місце посідають проблеми виживання, трансформації і розвитку.

Без успішного вирішення означених проблем не можна сподіватись на безпечне майбутнє. Глобальна безпека сьогодні зіткнулась з новими небаченими раніше загрозами, специфічну природу яких ясно видно на прикладі колишньої Югославії. Модель югославської трагедії є глобальною і може повторитись і на території колишнього СРСР. Для України, виникнення і становлення якої як великої незалежної європейської держави є по суті глобальним історичним і політичним феноменом, проблеми впливу глобальних трансформацій і глобальної інтеграції повстали з особливою силою. Якщо протягом найближчих 5 – 10 років Україна не інтегрується у світові і європейські політичні та економічні структури, вона не матиме історичної перспективи як незалежна держава. Рішення будь-яких актуальних національних проблем не дадуть бажаних результатів, якщо ці рішення не виходитимуть з повного урахування впливу глобальних факторів. Цим визначається особливе значення розробки національних і міжнародних стратегій нових незалежних країн, у тому числі України. Цим визначається особлива актуальність і значимість наукових досліджень у галузі політичної і економічної глобалістики. Дирекція ІСЕМВ і Вчена Рада своєчасно і слушно поставили питання і виступили з ініціативою про започаткування в системі НАН України наукової школи глобалістики. Незважаючи на кризові умови, відсутність кадрів і фінансів, ми повинні вирішити завдання і проблеми розвитку цього наукового напряму.

Враховуючи особливу актуальність проблеми, новостворений Відділ глобальних міжнародних стратегій, починаючи з 1995 року, розгорнув дослідження характеру і суті сучасних глобальних трансформацій та змін у системі міжнародних відносин, що сталися під їхнім впливом. Дослідження проводяться як на концептуальному (теоретичному), так і на реально-функціональному рівнях. Уперше здійснюється спроба комплексного розгляду процесів трансформації і глобальних проблем сучасності в їхньому взаємозв'язку і з точки зору політики і економіки. Ми переконуємось, що найвищим імперативом співробітництва XXI століття є пошук можливостей для формування глобальних міжнародних стратегій співробітництва і забезпечення на цій основі гарантій і передумов національної і міжнародної безпеки. Відома формула Римського клубу: «Мислити глобально, діяти локально» – повинна знайти своє втілення. Ми прагнемо суттєво розширити традиційне визначення і розуміння проблеми міжнародної безпеки (безпеки виживання, існування і розвитку) через глобальну інтеграцію і співробітництво. Вона нами розглядається як комплексна, багатоаспектна проблема не лише завдяки введенню додаткових чинників та вимірів в економічній, екологічній, інформаційній та соціальній сферах, але й завдяки примату «прав і свобод» людини над правами держави.

Наприкінці XX століття людство полинуло до нового складного етапу історії – до епохи глобальних потрясінь, криз і трансформацій. Суть нових глобальних трансформацій полягає перш за все в переході від біполярного світу з його двома протилежними соціально-політичними системами, двома ворогуючими військово-політичними блоками, ідеологічною непримиримістю, глобальною конфронтацією і, здавалось, безкінечною «холодною війною» до якогось нового стану. Але не тільки в цьому. Ліквідація тоталітарних політичних і економічних систем, демократизація і відкритість суспільства, включаючи економічну демократію, гуманізація відносин і примат прав людини – це також найважливіші і суттєві складові нової стадії трансформацій.

Сьогодні наука ще не має остаточної відповіді на запитання про характер нових глобальних трансформацій. Очевидно, що замість двополярного новий світ може стати або багатополярним, або однополярним. Але чи існують гарантії проти реставрації тоталітарних систем і держав, чи безповоротною є «холодна війна», чи не замінить її «холодний мир», чи достатньо підстав сподіватися, що на зміну епосі конфронтації прийшла епоха співробітництва і розвитку на базі співробітництва? Ці і багато інших важливих запитань ще не знайшли відповіді. На рівні робочих гіпотез на нинішньому перехідному етапі є можливими всі сценарії розвитку подій аж до реставрації тоталітарних систем включно. Питання в тому, чи будемо ми мати хоча б мінімальний набір сил і чинників протидії такому можливому розвитку. Наприклад, теоретично є можливим, хоч практично і малоймовірним, новий варіант двополярності. Хоч багато вчених і політиків вважають, що перетворення Росії в нову наддержаву є нереальним, ця точка зору нам здається не досить обґрунтованою. Тут все залежатиме від внутрішнього розвитку Росії, від її здатності притягати й об'єднувати навколо себе інші країни і від загального балансу сил. В усякому разі фактор Росії залишається фактором глобального характеру, а її прагнення до реставрації як великої світової держави і наддержави є реальною політикою і стратегією, про що свідчить феномен Білорусі, спроби «білорусизації» інших країн – багатьох колишніх республік СРСР. Крім того, на роль великих держав і навіть наддержав вже реально претендують Японія, Німеччина і навіть Китай. Слід особливо відзначити і фактор інтегрованої, об'єднаної Європи, яка стає, поряд зі США, глобальним силовим центром.

На рівні наукових гіпотез сьогодні можемо вважати найбільш вірогідними сценарії багатополярного або однополярного світу. Обидва вони є можливими, бо на користь кожного з них діють могутні фактори – політичні, економічні і військові. Але їх порівняльні переваги потрібно і можливо визначати лише з точки зору глобальної політичної динаміки. А вона сьогодні ще не досить рельєфно окреслена. Разом із тим немає сумнівів, що крах двополярної конфронтаційної структури створює не лише безпрецедентні історичні можливості, а й нові небезпеки і загрози людству.

Серед цих нових можливостей є взаємозалежність, інтеграція та глобалізація політичних і економічних процесів і структур як основа для широкого міжнародного співробітництва. Серед нових небезпек і загроз – відсутність стабільності, безконтрольність і некерованість регіональних і глобальних процесів. Двополярність у системі СРСР – США, хоч і викликала значні загострення і конфронтації, але врешті-решт означала і певну стабільність і збалансованість контролю глобальних процесів. Сьогодні ми дивимось на той минулий розкол світу в системі двополярності як на архаїзм, але та стара глобальна система забезпечувала відносну стабільність через політику і відповідні механізми стримування. Таку стабільність і контроль в умовах однополярної або багатополярної системи можливо буде знову відновити лише через глобальне співробітництво і лише на певному його відтинку і рівні. Звідси глобальна інтеграція і глобальне співробітництво стають безальтернативними. Сучасний перший етап глобальної трансформації і переходу об'єктивно несе в собі нестабільність. Простота і відома симетрія глобальної ситуації двополярного світу поступились місцем невизначеності і дестабілізації, що видно з прикладу відносин США – Росія, Росія – Україна, Росія – інші республіки колишнього СРСР, США – колишня Югославія та інші.

Ця невизначеність і нестабільність є великою загрозою для загального миру і безпеки. Для глобального світового розвитку і в наші дні, як і в епоху «холодної війни», є характерними великі і глибокі суперечності і конфлікти гегемонії та експансії, територіальні претензії, етнічна ворожнеча й релігійна нетерпимість. Усе це разом взяте створює картину глобальної нестабільності. Тому, як нам здається, і в теоретичних пошуках, і в практичній політиці і старі, і новостворені країни повинні шукати загальноприйняті механізми забезпечення стабільності міжнародної безпеки. Аналіз показує, що це стане можливим лише на основі пошуку ліній збігу стратегічних інтересів. Слід приділяти велику увагу визначенню сучасних і прогнозуванню майбутніх національних і міжнародних стратегічних інтересів провідних країн світу. Чи є, наприклад, достатня критична маса стратегічних інтересів для партнерства США – Росія? Чи можуть США мати довгостроковий інтерес до стратегічного партнерства з Україною? Які політичні й економічні інтереси можуть дати поштовх формуванню партнерського трикутника США – Україна – Росія, якщо він є реально можливим? Чи є встур України до Євросоюзу єдиною альтернативою і як це може узгоджуватися зі спілкуванням і взаємодією з Митним союзом?

Серед ще не досліджених і не вирішених питань сучасності є і велике питання про нову політичну алгебру полюсності. З огляду на попередні первинні дослідження ми схиляємось до висновків, що загальна тенденція сучасності – це рух до політичної багатополярності. Але це лише робоча гіпотеза, бо багато чинників впливу і аспектів розвитку ще не вивчено і не визначено. Поки що ясно одне: рух до багатополярності не може бути спокійним, простим і мирним. Глобальна перспектива і стратегічна мета є безальтернативною. Людство, якщо воно хоче вижити й розвиватись, повинне рухатись до побудови нового світового порядку, демократичного і справедливого, в центрі якого мусить бути людина. Та чи зможе людство усунути головну загрозу – загрозу нової «холодної війни»? Готової відповіді на це запитання ще немає.