2. Підсистема планування та контролю

Система планування та контролю, як підсистема управління, отримує інформацію від перероблюючої системи щодо стану системи та незавершене виробництво. Інформація може надходити від внутрішнього і зовнішнього середовищ організації. Наприклад, інформація про попит на продукцію, вартості ресурсів, тенденції розвитку технології, урядових документів надходить із зовнішнього середовища.

Підсистема планування та контролю переробляє інформацію та видає рішення, як повинна працювати перероблююча підсистема.

Конкретні питання, що вимагають рішення можуть бути:

1. Планування виробничих потужностей;

2. Диспетчеризація;

3. Управління матеріально-виробничими запасами;

4. Контроль якості.

Управління може стикатися з різними проблемами, наприклад: розміщення підприємств; розподілення ресурсів та послідовність їх використання; вибір обладнання, його експлуатація, ремонт, заміна; матеріальні ресурси; проектування технологічного процесу та контроль його руху; методи праці; контроль якості.

В цілому вигляді сутність управління операціями – це:

1. Розробка та реалізація спільної стратегії та напрямків операційної діяльності організації;

2. Розробка та використання операційної системи, включаючи розробку виробничого процесу, рішення щодо місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємства;

3. Планування та контроль поточного функціонування системи

Таким чином, виробнича система може бути представлена як система витрати – перетворення – випуск, які підкорюються критеріям планування, аналізу та контролю, що забезпечує узгоджене управління виробництвом.

Вся діяльність підприємства представляє собою складну єдину систему, що складається з мережі підсистем. Підсистема може бути представлена як підрозділ першого порядку єдиної або цілої складної системи.

3. Планування виробничих потужностей

Виробнича потужність – це показник, що відбиває максимальну можливість підприємства по випуску товарної продукції, у натуральних або вартісних одиницях виміру, віднесених до визначеного періоду часу, при позначених умовах використання устаткування і ресурсів.

У разі використання річного терміну, у розрахунках потужності використовується річний ефективний фонд робочого часу ( ), який для безперервних виробництв визначають, виходячи з календарного числа діб в році ( ), віднімаючи час на ремонт ( ) і технологічні зупинки агрегатів ( ):

( 2.1)

Для періодичних виробництв використовують розпорядний фонд роботи устаткування:

( 2.2)

У свою чергу:

( 2.3)

де , - святкові та вихідні дні.

Витрати часу за проведення ремонтних робіт упродовж року (Т_рем) знаходяться як сума добутків тривалості ремонту (t) на їх кількість або долю (n) для кожної категорії ремонтів:

; (5.4)

Річна доля виконання капітального ремонту (n_k) знаходиться як відношення календарного фонду року (Т_кал) до тривалості ремонтного циклу (Т_р.ц) основного апарату (проміжок часу між суміжними капітальними ремонтами):

(2.5)

Кількість поточних ремонтів за рік розраховується за формулою:

(2.6)

де Z – кількість поточних ремонтів у ремонтному циклі, яка, у свою чергу, знаходиться за формулою:

(2.7)

де Т_{м/р. п} – проміжок часу між поточними ремонтами.

Знаючи питому продуктивність устаткування, виробничу потужність ( ) можна визначити як добуток паспортної продуктивності ( ) на плановий фонд часу його роботи ( ):

(2.8)

де – кількість апаратів;

У періодичних виробництвах і в безперервних виробництвах з періодично працюючим устаткуванням потужність визначається за формулою:

(2.9)

де: Т_ц – час виробничого циклу,

З_с – обсяг використання сировини на цикл;

В_гп – вихід готової продукції з одиниці сировини;