2. Організація енергетичного господарства

Сучасне хімічне підприємство - це великий споживач найрізноманітніших видів енергоносіїв: електроенергія, пара, природний і промисловий гази, стиснене повітря тощо. З цієї причини енергетичне господарство доволі різноманітне, як за видами устаткування, що використовується, так і в організаційному відношенні.

Для керівництва енергетичним господарством на підприємстві створюється відділ головного енергетика (ВГЕ), який підпорядкований головному інженерові або директорові по виробництву. До складу ВГЕ входять групи енергокористування й енергоустаткування, а також електротехнічна ділянка і ділянка енергоремонту.

Структура енергогосподарства містить: паливне або газове господарство (резервуари, трубопроводи, насосні та компресорні станції); тепло- і енергосилове господарства (пароповітряні мережі, водоочищення, водопідготовку тощо). Відзначимо, що переважний вид використовуваної енергії – теплова, питома вага якої сягає 56% від загальних енерговитрат.

В електрогосподарство входять: заводські теплоелектроцентралі, підстанції, силові трансформатори, електричні мережі й електроремонтні підрозділи.

Для раціонального розподілу і використання енергії та ув'язування потреб підприємства в енергії, з її виробниками, складаються енергетичні баланси (звітні, планові, перспективні).

Енергоекономічна оцінка електричної і теплової енергій залежать від місця виробництва енергоресурсів. При наявності заводської ТЕЦ, калькулюється її собівартість, тобто витрати виробництва на вироблення 1квт електричної і 1Гкал теплової енергії. Витрати визначаються пропорційно витраченому паливу на виробництво кожного виду енергії.

Потреба в електроенергії для технологічних і рухових цілей визначається за формулою:

(9.1)

де – необхідна кількість електроенергії, квт·ч;

– установлена потужність, квт;

– число годин використання максимуму.

При одержанні електроенергії з енергосистеми, її вартість ( ) оплачується за двоставочним тарифом:

(9.2)

де – основна плата за приєднану потужність квт, грн/рік;

– потужність трансформаторів і високовольтних двигунів;

– додаткова оплата по основному тарифу, грн/квт·година;

– врахована лічильником активна витрата енергії, квт·ч;

– знижка або надбавка до тарифу.

Освітлювальна мережа оплачується по одноставочному тарифу (по лічильнику, за фактично витрачену електроенергію).

Теплова енергія також може бути отримана як від заводської ТЕЦ так і від сторонніх джерел. За гостру пару одержувану зі сторонніх джерел підприємство доплачує % до тарифу за пару звичайних параметрів, тому що повернення конденсату є обов'язковою умовою постачання пари.

Теплова енергія також оплачується по двоставочному тарифу і її вартість (С_Т) визначається за формулою:

( 9.3)

де –плата за кожну Гкал максимального навантаження, грн/м;

– максимальне навантаження за годину, Гкал;

– додаткова плата за відпущену Гкал, грн;

– кількість відпущеного тепла, Гкал;

– коефіцієнт зміни додаткової оплати.

При розрахунку собівартості, в неї включають витрати по транспортуванню теплових потоків в межах підприємства, вартість ремонтів, амортизація теплових мереж і втрат пари.