Міністерство освіти та науки України

Східноукраїнський національний

університет ім. В. Даля

Сєвєродонецький технологічний інститут

Конспект лекцій

з дисципліни

"організація виробництва "

(для студентів, які навчаються за спеціальністю 7.050107 "Економіка підприємства")

Затверджено на засіданні кафедри "Економіка підприємства". Протокол № 7 від 06.02.06р.

Сєвєродонецьк 2006

Конспект лекцій з дисципліни "Організація виробництва" (для студентів, які навчаються за спеціальністю 7.050107 "Економіка підприємства") / Укл. В.М. Іванов, І.В. Моргачов – Сєвєродонецьк, 2006. – 63 с.

Викладено концептуальні засади теорії організації виробництва та організації виробничого процесу на підприємстві, типи і методи організації виробництва; організацію виробництва в умовах гнучких виробничих систем. Розглянуто у взаємозв’язку основні закономірності побудови виробничих взаємин всередині підприємства і конкретні форми їх прояву в умовах ринкової економіки. Розглянуто задачі, що стоять перед основними та допоміжними виробництвами, приведені приклади їх найбільш ефективного вирішення.

Конспект лекцій відповідає вимогам до обсягів навчального матеріалу.

Розглянуто та затверджено на засіданні методичної комісії СТІ СНУ ім. В. Даля за напрямком "Економіка та підприємництво".

Протокол № ­­ 5 від 07.02.06 р.

Укладачі	В.М. Іванов, доцент І.В. Моргачов, асистент
Відповідаючий за випуск	Г.З. Шевцова, зав. каф.
Рецензент	Д.О. Попов, ст.. викладач

ЗМІСТ

стор.

Міністерство освіти та науки України 1

Вступ 6

ЛЕКЦІЯ 1. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА 7

1. Ключові аспекти теорії організації виробництва 7

2. Системна концепція організації виробництва 8

3. Процес організації виробництва 10

ЛЕКЦІЯ 2. ТЕМА: ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ 11

1. Зміст та механізм функціонування виробничої системи 11

2. Підсистема планування та контролю 12

3. Планування виробничих потужностей 13

Контрольні запитання 15

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕМА: ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС І ОРГАНІЗАЦІЙНІ 15

ТИПИ ВИРОБНИЦТВА 15

1. Виробничий процес та його елементи 16

2. Принципи організації виробництва 16

3. Типи виробництва 17

ЛЕКЦІЯ 4. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І 19

РОБОЧИХ МІСЦЬ 19

1. Методологічні засаді організації праці 19

2. Трудові процеси та їх класифікація 21

ЛЕКЦІЯ 5. ТЕМА: НОРМУВАННЯ ПРАЦІ 24

1. Сутність і значення нормування праці 24

2. Витрати робочого часу та їх класифікація 26

3. Норми і нормативи 27

ЛЕКЦІЯ 6. ТЕМА: ПОБУДОВА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА 30

1. Виробничий процес і його структура 30

2. Виробнича структура підприємства і організація 31

виробництва у просторі 31

ЛЕКЦІЯ 7. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ У ЧАСІ 34

1. Виробничий цикл 34

2. Тривалості простого і складного виробничих циклів 35

ЛЕКЦІЯ 8. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ 38

1. Організація складського господарства. 38

2. Організація транспортного господарства 40

ЛЕКЦІЯ 9. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ГОСПОДАРСТВ 43

1. Організація технічного обслуговування і ремонту обладнання 43

43

2. Організація енергетичного господарства 45

ЛЕКЦІЯ 10. ТЕМА:ОДИНОЧНИЙ І ПАРТІОННИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА 48

1. Особливості організації одиночного методу виробництва 48

49

2. Партіонний метод організації виробництва 49

ЛЕКЦІЯ 11. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО І АВТОМАТИЗОВАНОГО ВИРОБНИЦТВА 51

1. Характеристики потокового виробництва та класифікація ліній 51

2. Розрахунок одно предметної безперервно-потокової лінії: 52

3. Вибір і розрахунок параметрів транспортуючих засобів 53

4. Приклад розрахунку однопредметної перервно-потокової лінії. 54

ЛЕКЦІЯ 12. ТЕМА: ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 56

1. Значення стандартизації і сертифікації 56

2. Система якості 57

3. Контроль якості продукції 58

ЛЕКЦІЯ 13. ТЕМА: КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА ДО ВИПУСКУ НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ 61

1. Ціль, зміст і задачі підготовки виробництва 61

2. Етапи технологічної підготовки виробництва 62

3. Забезпечення технологічності конструкції виробів 63

4. Розробка технологічних процесів 64

ЛЕКЦІЯ 14. ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ 65

1. Зміст та етапи організаційно-планової підготовки виробництва. 65

2. Сіткове планування і управління процесом технічної підготовки виробництва 66

Вступ

Дисципліна "Організація виробництва" передбачена програмою професійної підготовки студентів, які навчаються за спеціальністю 7.050107 "Економіка підприємства".

Мета дисципліни "Організація виробництва"

Формування у студентів уявлення про загальні теоретичні основи організації виробництва, його структуру та методи управління в умовах ринкової економіки; оволодіння знаннями щодо методів підвищення ефективності діючих та нових виробничих підприємств; оволодіння практичними навичками розрахунків основних показників і характеристик, що дозволяють оцінювати ефективність виробництва; ознайомлення з основами управління підприємством. Звертається увага на сучасні проблеми організації і нормування праці та контролю якості продукції.

Завдання дисципліни "Організація виробництва"

1. Вивчення організаційних закономірностей формування и функціонування виробничих систем.

2. Ознайомлення з видами організації виробничих процесів та шляхами удосконалення форм і методів організації виробництва.

3. Забезпечення необхідного рівня знань щодо раціонального використання трудових та матеріальних ресурсів.

Вивчення дисципліни "Організація виробництва базується на дисциплінах: "Економіка підприємства", "Система технологій" та "Економіка праці".

В результаті вивчення дисципліни "Організація виробництва" студент повинен:

1) знати:

• основи організації виробничих процесів;

• зміст технічної підготовки виробництва;

• основи організації і нормування праці;

• склад виробничої програми і шляхи забезпечення її виконання;

• методи організації потокового виробництва;

• організацію технічного обслуговування устаткування;

• організацію допоміжних виробництв і обслуговуючих господарств;

• основи управління якістю;

• логістику запасів та організацію збереження матеріалів.

2) вміти та мати навички:

• виконання розрахунків тривалості виробничого циклу;

• вибору найбільш обґрунтованих рішень по організації виробничого процесу;

• складання графіку ППР, оцінювання потреби у матеріалах, енергетичних та людських ресурсах;

• визначення доцільності упровадження потокової лінії, а в разі потреби, і проводити її оцінюючий розрахунок;

• розрахунку потужності технологічних ліній.

Лекція 1. Тема: організаційні основи виробництва

План

1. Ключові аспекти теорії організації виробництва.

2. Системна концепція організації виробництва.

3. Процес організації виробництва.

1. Ключові аспекти теорії організації виробництва

Організація виробництва – це внутрішнє упорядкування і координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованого на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату діяльності підприємства (прибутку).

Організацію виробництва слід розглядати як науку (систему знань), і як процес із відповідною технологією, своїми формами і методами протікання. Концептуальні засади організації виробництва виражають певні теоретико-методологічні аспекти предмету дослідження, які мають важливе прикладне спрямування.

Загальна концепція організації виробництва віддзеркалює дію:

1. Законів - формують поведінку системи і процесів;

2. Закономірностей - визначають тенденції, як результат взаємодії елементів організації;

3. Принципів – забезпечують цілеспрямованість системи;

4. Чинників – сприяють або гальмують розвиток системи;

5. Методів – дозволяють реалізувати дію законів;

6. Форм – матеріалізують характер прояву законів.

Ключовими у теорії організації виробництва є закони, які відображають відносини між елементами системи і впливають на її поведінку: "Закон адаптації", "Закон пріоритету", " Закон активності", "Закон корисного ефекту", "Закон зворотного зв’язку", "Універсальний закон інерції", "Закон руху", "Закон золотого січення".

Серед важливих закономірностей виділяють такі:

• відповідність організації виробництва її цілям;

• відповідність форм і методів організації виробництва рівню розвитку його матеріально-технічної бази;

• відповідність організації виробництва конкретним виробничо-технічним умовам;

• відповідність між рівнем організації виробництва і системою управління;

• еволюція форм і методів організації виробництва адекватно до основних тенденцій економічного розвитку.

Організація виробництва протікає у часі, який характеризує динаміку процесу, і відбувається в просторі, який відображає статику виробничої системи, тобто її структуру і структуру виробничого циклу.

Виділяють основні елементи науки організації виробництва:

1. Методологічний аспект – відображає єдність і цілісність наукових знань;

2. Організаційний аспект – відображає стан і перспективи розвитку поєднання у часі і просторі елементів виробничої і функціональної підсистем;

3. Економічний аспект – вплив економічних чинників на ефективність функціонування системи;

4. Технологічний аспект – рівень технологічності організаційних процесів системи;

5. Правовий аспект – відображає відносини між різними ієрархічними рівнями системи.

Цей механізм працюватимемо справно, якщо всі складові організації будуть розвиватися динамічно і узгоджено з основними законами, закономірностями та принципами теорії організації виробництва.

2. Системна концепція організації виробництва

Одним із головних положень системного підходу є використання категорії "система" при дослідженні об’єктивних явищ і процесів.

Система – сукупність елементів, що перебувають у відносинах і взаємозв’язках між собою і утворюють певну цілісність і єдність.

Система характеризується основними складовими частинами: процесом, структурою і організованістю.

В основі поліструктурної системи категорій виробничої системи закладено процес, який характеризує специфіку всієї її діяльності, а інші

елементи є забезпечувальними. Структура тісно зв’язана з організованістю діяльності і відповідає процесу, організованість – структурі і має відповідну форму. Елементи діяльності змінюються в часі і просторі за відповідними законами, завдяки яким система досягає цілі.

Отже, діяльність виробничої системи є:

• неоднорідною і поліструктурною;

• об’єднує процеси різної природи, які мають свій темп протікання;

• такою, яка характеризується різними зв’язками і відносинами.

Тому системний підхід дозволяє зв’язати усі компоненти і процеси в єдину цілісну системну діяльність виробничої системи.

Виробнича система виникла і відособилась в результаті суспільного поділу праці і спроможна самостійно чи у взаємодії з іншими аналогічними системами задовольняти потреби потенціальних споживачів за допомогою здатності виробляти товари чи послуги.

Елементи системи – відносно відокремлені частини системи, які не будучи системами даного типу, при їх безпосередній взаємодії створюють систему певного функціонального призначення.

До елементів виробничої системи належать: робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Головні ознаки виробничої системи: цілісність і стійкість.

Цілісність – це найзагальніша категорія, яка інтегровано відображає властивості системи. Всі елементи взаємозв’язані у цілісному блоці організації виробничої системи.

Стійкість трактується - як стійкість властивостей елементів і їх відносин, що виражається через період їх незмінності.

Склад виробничої системи:

• технічні ресурси (особливості устаткування, інвентарю, тощо);

• технологічні ресурси (динамічність технології, наявність ідей);

• кадрові ресурси (кваліфікований склад працівників);

• просторові ресурси (приміщення, комунікації, територія);

• ресурси організаційної структури системи управління;

• інформаційні ресурси;

• фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, кредитування);

Значні складові частини системи часто самі виступають у ролі системи і можуть складатися з підсистем, побудованих за ієрархічною або функціональною ознаками.

Отже, підсистема – це сукупність взаємозв’язаних елементів, які реалізують відповідну групу функцій системи.

Належність підсистеми до відповідного рівня системи зумовлює сукупність певних властивостей. Окремі рівні системи реалізують певні функції, а цілісне функціонування системи є результат взаємодії її елементів усіх ієрархічних рівнів.

Головні риси підприємства як системи:

• динамічність (здатність до змін, розвитку не руйнуючись);

• комплексність (ідей, задач та різноманітність процесів);

• Цілісність (поява у системі якісно нових властивостей, які відсутні у її елементах);

• Здатність до саморегулювання.