3. Характеристика строкових операцій. Відмінності та особливості різних похідних цінних паперів.

Операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати біль­ше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди, відносять до строкових операцій. Строкові операції можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку — біржі (ф' ючерси, ф' ючерсні операції) та поза ними (форварди, фор­вардні операції).

Умовно строкові операції можна поділити на конверсійні, страхові та спекулятивні. Але варто наголосити, що майже в ко­жній строковій операції присутній елемент спекуляції.

Валютною спекуляцією є діяльність на фінансовому ринку, розрахована на отримання прибутку від зміни валютних курсів. Ця діяльність передбачає свідоме прийняття валютного ризику.

Серед строкових валютних операцій спекулятивного характе­ру виділяють гру на зниження курсу та гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, то ті, хто грає на зниження, продають її за існуючим у даний момент форвардним курсом, для того щоб через певний термін поставити покупцям цю валюту, яку вони, в разі сприятливого для них розвитку кур­су, зможуть дешево купити на ринку, отримавши прибуток у ви­гляді курсової різниці.

Похідні цінні папери — це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж їх протягом терміну, визначеного договором (контрактом).

Варант — цінний папір, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій (за зростання вартості простих акцій).

Опціон — цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що нимпередбачено. Розрізняють американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку, і європейський опціон, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань.

Ф'ючерс — цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну. Ф'ючерсна угода, на відміну від опціону, є обов 'язковою для виконання. Ф’ючерси реєструються розрахунковою палатою біржі. Зверніть увагу на те, що для покупця і продавця розрахункова палата є контрагентом, тобто продавець і покупець мають відносини лише з розрахунковою палатою.

Біржа є гарантом виконання ф’ючерсу, через що в розрахунковій палаті для покупця і продавця відкривається маржевий рахунок, на який перераховується початкова маржа. В кінці ділового дня визначається варіаційна (змінна) маржа: для одних учасників це – сума виграшу, для інших – програшу.

До ф'ючерсу трохи подібний форвардний контракт. Форвард – строкова угода, обов'язкова для виконання між продавцем і покупцем майбутньої поставки фінансового активу (товару або валюти) за визначеною фіксованою ціною у визначений строк. Особливість форварда: контракт укладається поза біржею, через що гарантії у нього немає.

Ф’ючерс – строкова угода, що на відміну від форварда укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф'ючерсів є боргові цінні папери. Варант – свідоцтво, що видається разом з цінним папером, яке дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів. Опціон – строкова угода між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Потрібно зрозуміти специфічність угоди, яка полягає в тому, що вона не є обов'язковою до виконання. Право вибору здійснити або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціона. З цього випливає, що ризик між покупцем і продавцем поділений нерівномірно. Потрібно знати класифікацію опціонів: американський та західноєвропейський, опціон на купівлю фінансового активу, опціон на продаж фінансового активу. Ціна опціона, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Слід зрозуміти, що вона визначається рядом факторів: біржовим курсом цінних паперів, дисперсією (середньоквадратичним відхиленням) біржового курсу, базисною ціною, строком опціона, очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів. Нижня межа премії відповідає “внутрішній вартості опціона” як різниця між поточною ціною акції та ціною виконання контракту у разі його реалізації. Верхня межа визначається часовою (зовнішньою) вартістю як різниця між фактичною премією та внутрішньою вартістю Часова вартість залежить від ризику.