3. Гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький (роки правління 1663-1668)

Боротьба за владу

У червні 1663 року на Чорній раді (називалась так, тому що було присутньо багато черні – простих козаків, селян і міщан) під Ніжином розгорілася боротьба між кандидатами на булаву лівобережного гетьмана Я.Сомком, В.Золотаренком та І.Брюховецьким (Москву влаштовували усі кандидати, слово за народом України). В лютій і жорстокій міжусобній боротьбі переміг безпринципний популіст, демагог і інтриган Іван Брюховецький (деякі історики вважають, що Яким Сомко встиг місяць побути гетьманом). Домігшись страти своїх супротивників, І.Брюховецький обіцяв козакам відновити давні права і вольності. Насправді, Іван Брюховецький тільки прикривався народними інтересами й прагненнями. Ставши гетьманом, він одразу ж забув про все.

Хто такий Іван Брюховецький?

Іван Мартинович Брюховецький походив з Полтавщини, з Диканьки, ймовірно з незаможної польсько-української родини. При Богдані Хмельницькому він був старшим слугою(конюшим), згодом на Січі був обраний кошовим отаманом. Прославився як людина забобонна, хитрий пристосуванець, дипломат.(За даними Інтернету)

Політика Івана Брюховецького

Відразу після обрання гетьманом Брюховецький уклав з Росією Батуринські статті 1663 року якими узгодив свої відносини з московським урядом. Батуринські статті підтверджували Березневі статті 1654 року, але містили додаткові пункти, за якими гетьманська адміністрація зобов'язувалась утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні, повертати до Росії втікачів, упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами, заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі.

Також Іван Брюховецький:

• взяв активну участь у польсько - московській війні 1663-1665 рр., боровся проти правобережного гетьмана Павла Тетері, прагнучи об’єднати обидві України;

• разом з заможною козацькою старшиною тримав народ в покорі за допомогою страху та жорсткостей. Найменший протест закінчувався конфіскаціями, ув'язненнями, стратами. Він жорстоко покарав і ті міста, що мусили здатися королеві Яну Казимиру;

• дбав про власне збагачення.

В зв'язку з цим популярність гетьмана швидко падала. Щоб захиститись од народного гніву, Брюховецький задумав зміцнити свою владу за допомогою російського царя.

У 1665 році Брюховецький зі старшиною прибув до Москви. Після урочистої зустрічі, гетьман підписав Московські статті 1665 року, за якими:

1. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі.

2. Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну.

3. Вибори гетьмана мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів; новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження.

4. Козацький стан зберігав свої автономні права.

5. Повернення магдебурзького права українським містам (забрані раніше за наказом царя).

Незважаючи на окремі позитивні рішення, в цілому Московські статті значно обмежили державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства. Це були значні поступки, відхід від принципів Б.Хмельницького. В обмін на ці поступки Брюховецький отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією, одружився на дочці боярина. Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства і стали головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині.

Московські статті 1665 року(детальніше)

Гетьман Іван Брюховецький підписав Московські статті 1665 року, за якими: 1) українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. 2) Гетьману заборонялось мати зносини з іноземними державами; 3) Вибори гетьмана мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів; новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. 4) Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак). 5)Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну; 6)Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Таким чином, лише козацький стан зберігав свої автономні права. Також відбулося повернення магдебурзького права українським містам (забрані раніше за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та іншим містам. Незважаючи на окремі позитивні рішення, в цілому Московські статті значно обмежили державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства. (За даними Інтернету)