7. Доля запорожців після ліквідації Запорізької Січі

Задунайська Січ(1775-1828 роки)

Після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році частина козаків розійшлася по Україні і взялася за хліборобство, а деякі пішли на службу до гусарських полків. Виникли також Бузькі козацькі добровольчі полки. Під час Російсько-турецької війни 1787-1791 років вони ввійшли до складу нового козацького війська, яке організував князь Г. Потьомкін.

Але частина козаків переселилася на Дунай, у володіння турецького султана.

Кадри з кінофільму «Запорожець за Дунаєм»(за оперою С.Гулака-Артемовського)

У 1778 році султан формально прийняв цих козаків під свою владу і дозволив їм заснувати Січ на землях у дельті Дунаю, над річкою Дунавець.

Задунайська Січ зберегла звичаї, устрій та управління своєї попередниці. Вищим керівним органом була козацька Рада, яка обирала старшину. Січ очолював кошовий отаман, його помічниками були суддя, писар, осавул. Тут, як і на Запорожжі, було 38 куренів. Щоб прогодуватись, козаки розводили худобу, овець, займалися рибальством. Усім заправляла заможна верхівка, яка брала в найми козацьку голоту. Однак тут, як і в Запорозькій, Олешківській і Новій Січі, не було кріпацтва.

Туреччина використовувала козацтво в своїх цілях. Козаки змушені були нести прикордонну службу, брати участь у турецьких каральних походах проти болгар, сербів, греків, які боролися за свою свободу, незалежність.

Їх примушували брати участь у війнах проти Росії, тобто проти православних християн, що особливо не подобалося козакам.

Частина козаків повернулася до Росії, отримала амністію, брала участь у російсько-турецьких війнах в складі Чорноморського козацького війська.

Згодом переселилася на Кубань.

Задунайський козак Козак у степу Кошовий Й.Гладкий

Під час «чергової» російсько-турецької війни 1828–1829 років понад 1500 козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким теж перейшли на бік російської армії. Тоді турки зруйнували Задунайську Січ. Після війни уряд Росії поселив задунайців на Азовському узбережжі. Тут було організовано Азовське козацьке військо, яке проіснувало до 1865 року.

Й.Гладкий дослужився до генерал-майора, на старості літ жив у Олександрівську (Запоріжжі), де й помер.

Проекти Григорія Потьомкіна, щодо відродження козацтва

З 1783 року князь, фельдмаршал Григорій Потьомкін керував новоствореним Катеринославським намісництвом, до складу якого увійшла значна частина південноукраїнських земель. Потьомкін, будучи добрим адміністратором і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи по колонізації Півдня України і Криму. Було розпочато вивчення покладів руд і кам'яного вугілля на півдні України. Існував проект заснування університету у Катеринославі. Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території Кримського ханства), та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні Туреччині землі, вважав за потрібне відновити українське козацтво. З 1783 року Потьомкін вів переговори з представниками колишньої запорізької старшини (Сидором Білим, Г. Легкоступом, Захарієм Чепігою) про створення нового добровільного козацького формування. В 1788 році Потьомкін підтримав проект В. Капніста про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації Катеринославського козацького війська та Війська Вірних козаків (згодом — Чорноморське козацьке військо). До складу козачого війська було зараховано 1-й і 2-й Бузькі козацькі полки, Катеринославський кінний козацький полк і мешканці Харківщини тощо. У 1790 році Потьомкіну було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ. (За даними Інтернету)

Катеринославське козацьке військо

Князь, генерал-фельдмаршал Григорій Потьомкін, керівник Катеринославського намісництва, неодноразово виступав за відновлення козацтва, як військової одиниці. У 1787—1796 роках було сформоване Катеринославське козацьке військо. Отаманом було обрано донського козака Матвія Платова.