Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История Украины 8 кл. 2 часть(2 семестр).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
26.58 Mб
Скачать

6. Наука

Феофан Прокопович Г.Сковорода(гравюра) Самійло Величко Григорій Полетика

Історія

Українську науку державні органи влади підтримували дуже слабо. Мало людей в цей період усвідомлювали її важливість і покладали життя щоб займатися нею. Особливо це стосується природничих наук, для розвитку яких завжди були необхідні спеціальне обладнання, фінансове забезпечення. Значно краще розвивалися гуманітарні науки. Поступово зароджується історична наука. Фактично першими істориками вже можна вважати козацьких літописців Р.Ракушку-Романовського, Г.Грабянку, С.Величка (див. розповідь про них вище). Вони передавали не лише факти а й ідеологію козацької верхівки, яскраво описували події, цитували документи. З’являються й перші монографічні дослідження, підручники. Ректор КМА Феодосій Софронович написав «Хроніку літописців стародавніх». Пантелеймон Кохановський з Києво-Печерської лаври став автором «Синопсису» (1674рік) – першого підручника з історії Росії і України.

Петро Симоновський - один з найбільш видатних людей Лівобережної України того часу, автор «Краткого описания о козацком малороссийском народе и о военных его делах», у якому подано загальний огляд історії України Козацько-гетьманської доби (до 1750 року). Певний внесок в історичну науку зробив і Григорій Полетика – письменник, філолог-поліглот, суспільний діяч. Відстоював ідею автономії Гетьманщини в Петербурзі. Залишив записки про устрій і історію Малоросії. Можливо був автором «Історії Русів» -книги, яка зробила переворот у тодішній історичній науці (під час пожежі на Василевському острові у Петербурзі була втрачена бібліотека вченого та його рукописи).

Філософія

У Західній Європі в цей час утверджується ідеологія Просвітництва, яка висуває такі цінності, як раціоналізм, демократизація різних сфер життя, пантеїзм (преклоніння перед природою) у філософії.

Люди схилялися перед можливостями науки й освіти, вважаючи їх безмежними. Але, для світогляду епохи, був характерний спрощений, механістичний погляд на методи наукового дослідження.

Так, французький вчений П. Лаплас вважав, якщо відомий початковий стан тіл, то можна обчислити, що буде завтра і через 100 років, оскільки закони руху є незмінними. Приблизно так само міркував й видатний російський вчений Михайло Ломоносов.

Видатним філософом - просвітителем, письменником, математиком був Яків Козельський. Походив з сім'ї наказного сотника з Полтавщини. Закінчив КМА. Працював у Петербурзі, а згодом — в Україні, як член Малоросійської колегії. Козельський викладав математику і механіку в Артилерійському і інженерному шляхетному корпусі. Видав перші друковані праці — «Арифметичні пропозиції» та «Механічні пропозиції». Детально вивчав світову політичну науку, що безумовно відбилось на формуванні його політичних поглядів. При написанні «Філософічних пропозицій…» Я. Козельський, опирався, у першу чергу, на дослідження французьких філософів XVIII століття і на теорію природного права і суспільного договору. Яскраво виступав з ідеєю прав і свобод людини, однак вважав, що живучи у державі людина мусить поступатися окремими правами, а держава зобов’язана захищати людину. Я.Козельський засуджував феодально-кріпосницький лад Росії, зловживання окремих суспільних станів, безжально викривав правопорушення.

«Просвічений абсолютизм» Феофана Прокоповича

Ідеї Просвітництва розвиває філософ математик і письменник Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії

Він був послідовником англійського вченого Т.Гоббса і полемізував з деякими вченими французького Просвітництва. У своїх головних роботах «Правда волі монаршої», «Слово в неделю цветную о власти и чести царской», Прокопович виклав свою концепцію «просвіченого абсолютизму».

Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх (цар чи король) є, по суті, батьком для своїх підданих. Прокопович стверджував необхідність держави, яка захищає людей від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Народна маса повинна підкорятися монарху, тим більше що освічений правитель не буде ні злим, ні несправедливим. Але народ володіє в деяких випадках і активними функціями — він може висловлювати свою думку, критикувати політику монарха і навіть вибирати його, якщо спадкоємця престолу за тими або іншими причинами не виявиться. Досить ідеалістична логіка Прокоповича базувалася на його поглядах на людину. Природа заклала у людину добро, зло ж з'являється з суспільства, від бідності. Зло, вважав Прокопович, можна перемогти за допомогою освіти.

Визнання у народу активної функції, про яку писав Прокопович, є одним з істотних завоювань вітчизняної суспільної думки.

Додаток. Філософія людського щастя і свободи Григорія Сковороди

Особливе місце в історії як української, так і світової філософії займає Григорій Савич Сковорода (більш повну інформацію про філософа дивіться вище). Подібно європейським просвітникам, він схилявся перед розумом, наукою. Але осягнення людиною світу з його жорстокістю й егоїзмом не зробить людину щасливою. Щастя дає людині свобода, самопізнання і «сродний» труд, тобто творча праця, характер якої різний для кожної конкретної людини. «Вільна творча праця і просвітництво розвивають в людині добрі начала, закладені природою», — так міркує Сковорода в творах «Благородний Еродій», «Убогий жайворонок», «Бджола і Шершень» та інших. Сковорода однозначно відкидає світоглядні положення епохи Відродження про «сильну особистість», яка багато бажає і багато досягає. У надмірній соціальній активності, прагненні оволодіти світом за допомогою розуму, знань, волі, зброї філософ вбачає одну з головних причин всіх бід сучасного йому життя. Бажання багатства, слави і влади вселяють в душу злобу, заздрість, жорстокість, вічне невдоволення собою і всім. Вихід з суперечності людського буття один — зречення зайвих бажань, в тому числі прагнення слави і влади, а також обмеження потреб людини шматком хліба і водою. «Бог зробив важке непотрібним, а потрібне неважким», — стверджує філософ. Схиляючись перед розумом, Сковорода був далекий від абсолютизації його можливостей. Наскільки світло розуму може досягати істини, настільки він може і помилятися. Людина доходить до істини і серцем, і такий шлях може бути більш коротким. Висуваючи положення про важливу роль, яку відіграє в людській діяльності інтуїція, емоційна і підсвідомо-несвідома сфери, філософ на сторіччя випередив свій час. Винятково актуальна і його думка про гармонію відносин між людьми і природою, яку Сковорода вважав божественною. Людина не повинна вважати природу чимось неживим і бездушним, і тоді, подібно до давньогрецького Антея, вона буде нескінченно черпати сили з неї. (За матеріалами Інтернету)

Інші представники науки

Медицина і біологія. Нестор Амбодик – доктор медицини, основоположник акушерства, фізіотерапії, відомий ботанік. Петро Погребецький – доктор медицини, працював у госпіталі у Петербурзі. Мартин Тереховський – доктор медицини, біолог, працював у Страсбурзі. Данило Самойлович – епідеміолог, військовий лікар, працював у Катеринославі. Географія. Василь Григорович - Барський – географ, письменник. Твір «Подорож» - опис перебування автора у Угорщині, Греції, Італії, Єгипті, Сирії. Опанас Шафонський – географ, філософ, юрист, медик( «Топографічний опис чернігівського намісництва»). Математика. Ф.Прокопович – автор підручників з математики і геометрії. І.Фальковський, І.Магницький, Д.Анічков – праці з математичних наук.