5. Мистецтво і архітектура

Картини художника Антона Лосенка

Чудесна ловля риби Прощання Гектора з Андромахою Авель

Образотворче мистецтво

Основними жанрами образотворчого мистецтва стали міфологічний, історичний та портретний живопис, графіка, ікона, фреска, народні картини. Видатним художником, автором міфологічних, батально-історичних картин, портретів став Антон Лосенко (1737- 1773 рр.). Народився в м. Глухові, вчився у Петербурзі у славетного майстра Івана Аргунова. Згодом жив у столиці, яка була центром культури і європейської моди того часу. Картина «Чудесна ловля риби», написана в класичному стилі, мала величезний успіх, її придбала цариця. Серед інших робіт майстра можна виділити «Прощання Гектора з Андромахою»(на сюжет Гомера), історичне полотно «Володимир перед Рогнідою», картину на біблійну тематику - «Авель». На жаль, художник помер від хвороби зовсім ще молодим.

Картини художника Володимира Боровиковського

Лізонька і Дашенька Генерал Ф.Боровський Портрет хана Портрет М. Лопухіної

Майстром портрета став Володимир Боровиковський( 1757-1825 рр.). Походив з родини козака Луки Боровиковського, який, разом з братами був іконописцем. Служив у козацькому полку і одночасно займався живописом, якому пізніше присвятив усе життя.

Боровиковський писав портрети романтичних натхненних чоловіків і чарівних жінок з заможного стану. Художник старався передати внутрішній світ людини, красу, благородство, силу і мужність, громадянську позицію людини. Серед кращих портретів раннього періоду варто відмітити подвійний портрет «Лізонька і Дашенька»(це були служанки панів Львових), портрет генерала Ф. Боровського, О.Наришкіної та інші.

Антон Лосенко Володимир Боровиковський Григорій Левицький-Ніс Дмитро Левицький

Видатними досягненнями художника стали також розпис Михайлівського замку та картина «Богоматір з сином». Відомим портретистом тих часів став також Дмитро Левицький(1697-1769) . Він син відомого маляра і гравера Григорія Левицького-Носа. Його батько з 1732 року працював в друкарні Києво-Печерської лаври. Григорій Левицький - Ніс малював гравюри до різних видань Євангелій, до київського виданням «Апостола», до львівського видання «Політики» давньогрецького філософа Арістотеля. Серед монументальних творів митця — стінописи в Андріївській церкві, створені у 1753—1756 рр. разом з російським художником Олексієм Антроповим. Син Григорія, молодий Дмитро Левицький, не раз допомагав батькові під час його графічних штудій для лаврських видань. Також вчився малюванню у живописців О.Антропова, Валеріані.

Картини художника Дмитра Левицького

Портрет Воронцової Портрети дворянок Портрет Д.Дідро

У 1770 році Левицький бере участь в виставці Академії вільних мистецтв в Петербурзі і отримує звання академіка за парадний портрет архітектора Кокорінова. Намалював парадний портрет Катерини ІІ. Надалі Левицький стає модним портретистом аристократичних сфер Петербурга, отримує багато замовлень. Створив цикл портретів вихованок Смольного інституту — це справжній шедевр тогочасного портретного малярства. Також у Женевському музеї зберігається мальований Левицьким портрет відомого французького вченого-енциклопедиста Дені Дідро — єдиний із своїх портретів, який великий французький енциклопедист визнав таким, який відповідає дійсності Левицький намалював багато портретів провідних діячів свого часу.

Гравюри художника Леонтія Тарасевича

Св. Єфрем Переяславський Нестор – літописець Великомученик Євстрат Печерський

В цей період набула поширення так звана «барокова книжкова графіка», видатними представниками якої були Олександр і Леонтій Тарасевичі. Вони також виготовляли мідерити – гравюри на міді. Переважно частина творів Тарасевичів це - книжкові ілюстрації, барокові композиції, релігійні сюжети, виконані у бароковому стилі західно - європейського зразка (яким притаманні алегоричність, багатство символів та геральдичних знаків), ілюстрації до панегіриків, вітальних брошур на пошану військових і культурно-освітніх діячів. Леонтій Тарасевич їздив у 1688 — 1689 роках до Москви, намалював портрети царівни Софії і боярина Ф.Шакловитого. За київського періоду Леонтій Тарасевич ілюстрував «Києво-Печерський Патерик» (40 гравюр). Його засоби зображення стали зразком, який наслідували до початку ХХ століття.

Роботи художників Івана Щирського і Івана Рутковича

І.Щирський Теза на честь Колачинського І.Руткович Моління. І.Руткович Богородиця

Учнем Л.Тарасевича був талановитий гравер на міді Іван Щирський (1650-1714), який походив з Чернігова. Він здобув гарну на ті часи освіту, згодом постригся в монахи, заснував свій монастир, при підтримці гетьмана Івана Мазепи побудував церкву Св.Онуфрія в Любечі.

Щирський виконував мідерити(мідні гравюри), емблеми-натюрморти, офорти(гравюри на металі, з допомогою яких можна зробити відтиск на папері), дереворити (гравюри на дереві). Для книг виконував головні титульні форти, фронтиспіси, нечисленні ілюстрації, декоративні орнаментальні рамки. Щирський робив талановиті ілюстрації до святих книг, є дані, що він ілюстрував книгу Пилипа Орлика. В його роботах присутні елементи алегорії, реалізму і фантастики.

У ХХ столітті продовжувачем традицій Мирського став відомий художник Георгій Нарбут (див. малюнок – співставлення роботи І Щирського «Теза на честь П.Колачинського» і обкладинки журналу «Наше минуле» роботи Г.Нарбута.

Іконопис

Іконопис кінця XVII — початку XVIII століття представлений іменами І. Рутковича,Й. Кондзилевича (див. І частину посібника), Я.Глинського, П.Казановича, Арсенія, Алімпія. З робіт майстра іконопису Івана Рутковича до нашого часу дійшли збережені ціліми або частково іконостаси у церквах у Волиці Деревлянській, у селі Потилич на Львівщині, у храмі Різдва Христового у Жовклі, у П’ятницькій церкві у Жовклі. Частина робіт художника зберігається в національних музеях. Pуткович, зберігаючи багатовікові українсько – русько - візантійські іконописні традиції (велику емоційну впливовість колориту і музику лінійних ритмів, багатство і вишуканість кольорів), зумів обережно і з тактом використати нові західноєвропейські. елементи, зачерпнуті переважно з голандської гравюри. Серед найкращих робіт – «Архангел Міхаїл», «Моління», «Богородиця». До нашого часу дійшло багато портретів козацької старшини, меценатів. Майже в кожній хаті висіла картина якогось місцевого майстра «Козак Мамай». (За даними Інтеренету)

Архітектура

Українська архітектура цього періоду є демократичною, виразною, життєстверджуючою. Був розповсюджений стиль українського бароко, близького родича західноєвропейського.

Успенський собор у Києві (бароко). Покровська церква в Києві. Вознесенська церква в Ромнах (класицизм)

Українське бароко

Архітектурні споруди цього періоду приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, відзначаються багатством декору. Результатом розвитку було виникнення української традиції. Популярними стають хрещаті в плані храми, тобто такі будівлі, що в плані являли собою хрест, між кінцями якого вбудовувалися квадратні виступи. Такі хрещаті в плані церкви народилися з дерев'яної архітектури, принципи якої були стилістично близькими західному бароко. Українське бароко XVII століття також називають «козацьким», тому що воно мало свої витоки в народній культурі. Часто меценатами виступали гетьмани України, представники старшини. Б.Хмельницький виділив гроші для побудови церкви Святого пророка Іллі в Суботові. І.Мазепа сприяв побудові Собору Братського (Богоявленського) монастиря у Києві, оформленої в барочному стилі Троїцької надбрамної церкви, п’ятикупольної Церкви усіх святих, Вознесенської церкви жіночого монастиря. Також в цей період були побудовані: нова Печерська фортеця з воротами (за планом і ініціативою царя Петра І), Лаврський Успенський собор, Софіївський та Михайлівський златоверхі собори з дзвіницями. Побудовані або відновлені церкви у Батурині, Чернігові, Переяславі, та багато інших.

Видатними майстрами цього періоду були архітектор Іван Григорович-Барський (Покровська церква у Києві), скульптор, живописець і архітектор Іван Зарудний (Собор Братського монастиря в Києві, - разом з російським архітектором Старцевим), архітектор Степан Ковнір (Кловський палац у Києві, Ковніровський корпус і дзвіниця у Лаврі).

Працювали на Гетьманщині й архітектори інших країн і народів: видатні архітектори, скульптори А.Квасов, Й.Шредель, Д.Кваренгі, Ж.Деламонт, Ч.Камерон, інші.

З кінця XVIII століття в Російську імперію і на Україну прийшов класицизм. Його ще називають - «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

На межі XVIII—XIX століть прекрасними зразками класичності були величаві палаци гетьмана Кирила Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові й Батурині. Справжнім мистецьким твором є палата в новій столиці України — Батурині, побудована в 1799 — 1803 роках., де вже помітні впливи стилю короля Людовика XVI. Кращими надбаннями архітектури цього періоду стали також роботи Бернарда Меретина (Собор Святого Юра у Львові) і Якима Погрібняка (Троїцький Собор у Новомосковську).

Скульптура

Було розвинуто прикрашання церков, іконостасів, дзвіниць, мідних оправ книжок. Відомими скульпторами були С.Шалманов, С.Стажевський, М.Філевич, І Равич, Пензель, тощо.