3. Історичне літописання та література

Першим українським поетом, який оспівав людей праці, став церковний діяч і мандрівник Климентій Зиновіїв. Після смерті дружини Климентій пішов у монастир, але з невідомої точно причини зазнав гонінь і до смерті вів мандрівне життя. Він писав староукраїнською мовою про ремісників, наймитів-бурлаків, селян. Зіновіїв був одним із перших українських етнографів: записував народні прислів'я та приказки. До нашого часу дійшов лише один великий рукописний збірник творів Климентія Зиновієва. Напівзабутий зараз поет Іван Величковський писав книжною староукраїнською мовою. Він працював друкарем, згодом був священиком у Полтаві. Величковський є яскравим представником стилю бароко в українській поезії. Автор панегіриків, епіграм, оригінальних курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, пере­кладач, теоретик фігурного віршування, акровіршів, які першими літерами кожного рядка утворюють слово. Серед його збірок виділяються «Млеко» та «Зегар з полузегарком». Єпископ Лазар Баранович є автором проповідей, панегіриків, віршів. Ряд його полемічних творів «Меч духовний», «Нова міра старої віри» перемежаються зі збірками поезій «Аполлонова лютня», «Воскресний плач». У 1650 року Л.Баранович став ректором КМА. Син козацького сотника Д. Ростовський ввійшов в літературу під іменем Дмитра Туптала. Будучи митрополитом, Д.Туптало писав прозу на релігійні теми про життя святих, релігійні чудеса. Збірка оповідань «Руно орошене» витримала вісім видань. Визначним письменником, педагогом, держаним і церковним діячем, мислителем був Феофан Прокопович. Деякий час займав посаду ректора Києво-Могилянської Академії, а з 1721 року – віце-президент Синоду Російської імперії. Відома його віршована драма «Володимир», присвячена гетьману І.Мазепі. Ф.Прокопович є автором окремих збірок віршів, історичних повістей, творів «Слово про владу і честь царську», «Духовний регламент»,оди «Епінікіон»,на честь Полтавської битви», трактатів про поезію і риторику. Ректор КМА, архімандрит Києво-Печерської Лаври Інокентій Гізель писав літературні твори про людську мораль («Про істинну віру»). Його сміливий історично-полемічний трактат «Мир з богом людині», який торкається подій в Україні XVII століття, викликав нарікання «Святішого Синоду» і тому у 1690 році був заборонений церквою. Письменник, ректор КМА, архімандрит Іоаникій Галятовський став автором проповідей «Ключ розуміння», відомих по всій Україні, а також збірок філософських оповідань «Небо нове», «Скарб похвали», «Месія правдивий», трактату «Розмова білоцерківська» тощо. Релігійний діяч Симеон Полоцький був одночасно й талановитим драматургом, автором популярної драми на релігійну тему «Блудний син». Писав також трактати, релігійні вірші. Поет Іван Некрашевич залишив нам рукописну збірку з восьми віршів, присвячених важкій долі селян. Написав п’єси «Ярмарок», «Ісповіді». Легендарна постать Семен Климовський — козак Харківського полку, філософ, поет, випускник КМА, автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай». Відомо про існування й інших творів С.Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників», присвячених цареві Петру І, а також віршів. Відомий історик і письменник М.Карамзін вважав Климовського «самородком», «учнем природи», продовжувачем традицій Горація. Загадкою залишається питання про те, в яких роках жив поет. Ясно тільки, що життя його було дуже довгим, може навіть понадстолітнім. У 1724 році він, судячи з усього, був зовсім молодою людиною. Закінчував своє життя Климовський наприкінці XVIII століття у степах колишнього Дикого Поля, де він разом із приятелем заснував хутір Припутні. Відомий поет і драматург Іван Петрович Котляревський у 1798 році надрукував у Петербурзі перші три частини своєї безсмертної поеми «Енеїда», створивши нову літературну традицію і мову. Розпочався новий етап української літератури. Серед інших поетів і письменників відомі Г.Сковорода (див. нижче),М.Андрелла, І.Бачанський, Д.Левицький, С.Яворський тощо.