3. Становище Гетьманщини у 30-50-х роках хvііі століття

«Правління гетьманського уряду» (1734-1750рр.)

Після смерті гетьмана Д.Апостола, імператриця Росії Анна Іоанівна заборонила обирати гетьмана, посилаючись на відсутність гідної кандидатури.

Для управління Україною було створено спеціальну колегію «Правління гетьманського уряду» («Правління генеральної військової канцелярії» - 1734-1750 рр.). «Правління» складалося з трьох представників української козацької старшини та трьох російських офіцерів. Головами правління були генерал, князь Олексій Шаховський і малоросійський генеральний обозний Яків Лизогуб, який був гарним воєноначальником, автором так званого «Лизогубівського літопису».

Хоч втручання в українську автономію все ж було, «Правління гетьманського уряду» більше керувалося «Решітельними пунктами» Д.Апостола, працювало демократичніше, обережніше, ніж його попередниця Малоросійська колегія.

В цей період в Росії встановлюється поліцейсько-бюрократичний режим – біронівщина, названий по імені фаворита цариці, прибалтійського німця Бірона. В російському уряді велику роль грали німці: Бірон, Остерман, Мегден, Мініх, Штенберг, які контролювали дипломатію, промисловість, військо, комерцію. Процвітали «Таємна канцелярія», шпигунство, інтриги, викрадення, підкуп посадових осіб… Німці дешево скупали землі у Гетьманщині.

У «Правлінні гетьманського уряду» часто змінювалися керівники. На цій посаді побували генерали А.Румянцев, І.Шипов, Я.Кейн, М.Леонтьєв, О.Бутурлін та інші. Багатьох згодом відкликали у діючу армію, задля участі у багаточисельних війнах.

Олексій Шаховський Бурхард Крістоф Мініх Петро Лассі

Російсько-турецька війна 1735-1739 рр. і Україна

Гострі конфлікти Османської імперії з Росією стали причиною цієї війни.

Також вона стала продовженням боротьби Росії за вихід до Чорного моря.

Армія фельдмаршала Росії Б. X. Мініха штурмом захопила Перекопські укріплення, зайняла Бахчисарай. Але нестача харчів, води та епідемії різних хвороб серед солдат змусили Мініха відступити на південь Гетьманщини. Російська армія генерала П. П. Лассі, за допомогою Донської флотилії, захопила Азов. Це були значна перемога.

Активну участь у війні прийняли й запорозькі козаки, під командуванням кошового отамана І.Малашевича. Козаки брали участь у морських битвах, штурмах фортець, проводили розвідку. Особливо відзначився миргородський полковник Василь Капніст. Хоробро і винахідливо бився в боях проти турків і татар. Будував фортифікаційні споруди і проводив картографічні роботи у Південній Україні.

Війна залучила в свою орбіту багатьох людей. Тисячі селян з Малоросії будували укріплення. Багато було використано тяглової сили, зокрема волів. Війна принесла кров і зруйнування як Гетьманщині, так і самій Росії, бо проходила біля їхніх кордонів, а російсько-козацьке військо часто стояло постоєм в українських і російських селищах і містах, що призвело до продовольчих труднощів. У походах загинуло багато солдат, козаків.

Під кінець війни Росія підписала з Туреччиною Белградський мирний договір 1739 року, за яким до Росії поверталася фортеця Азов. Але завоювати Крим , здобути вихід у Чорне море поки що не вдалося.

Причини падіння воєнного мистецтва Гетьманщини

Війна показала сильні і слабкі сторони, як російської армії, так і українського війська. Ефективність дій українських козаків істотно знизилася. Було багато втрат, використовувалися застарілі методи ведення бою.

Російські командуючі були про козаків невисокої думки, зокрема Петро Лассі назвав їх «мишами, що марно їдять свій хліб». Подібні оцінки зустрічалися і у командуючих армій ворожих держав.

Таке зниження майстерності пояснюється довгим перебуванням січовиків на чужині (після зруйнування Січі 1709 року), відсутністю регулярного військового вишколу, а також демілітаризацією самої Малоросії, яка втратила своє значення як буферна територія між європейською і мусульманською цивілізаціями.

Гетьмани і козацька старшина України мали тепер чисто адміністративні функції, бажали закріпити своє станове положення, а козаки стали більше займатися господарчою діяльністю.

З часом щезне поділ території України на військові територіально-адміністративні одиниці - полки і будуть введені губернії.

Додаток. Доля Василя Петровича Капніста

Найбільшим героєм російсько-турецької війни 1735-1739 років став козачий полковник Василь Петрович Капніст. Він був за національністю греком, походив з Венеції. Капніст проявив не лише талант полководця, але й фортифікатора і картографа. Згідно з царською грамотою за гарну службу від 15 червня 1743 року, власністю графа В. П. Капніста стає поселення Манжелія. На подарованих йому землях дозволив селитися вихідцям із інших сел і заснував такі села, як Ламане, Піски, Миколаївку (нині Фрунзівка), Василівку, Пузикове, Бригадирівку. Були в біографії Василя Капніста й гіркі сторінки. У 1750 році він був звинувачений у підготовці змови, немовби з метою захоплення гетьманської влади і з наступним проголошенням Гетьманщини незалежною державою. Але згодом Капністу все ж довірили командувати слобідськими полками. Загинув граф Василь Капніст далеко на чужині, у битві під Грос-Єгерсдорфом в ході Семилітньої війни 1756-1763 років. Його син Василь Васильович Капніст став знаменитим драматургом і письменником. (З Інтернету)

Цариця Єлизавета і козак Олексій Розум

У 1740 році померла цариця Анна Іоанівна. Спочатку правили Анна Леопольдівна і Іван Антонович, а згодом, у 1741 році, після палацового перевороту, царювати стала дочка Петра І - Єлизавета.

Цариця Єлизавета значно краще відносилася до Гетьманщини. Вона побувала там, милувалася чудовою природою України і гарними на вигляд, гостинними її жителями.

Сцена з вистави про В.Капніста цариця Єлизавета Олексій Розумовский

Якось, в церкві побачила юнака, який чудово співав. Це був молодий козак Олексій Розум. Олексія було забрано в Петербург, він став фаворитом цариці, графом, а згодом і її чоловіком. Олексій Розумовський( як його тепер називали) зумів прищепити своїй дружині любов до всього українського. Люди при дворі стали співати українські пісні, розповідали малоросійські казки і легенди, слухали бандуристів, їли українські страви.

У 1744 році Єлизавета відвідала Україну. Побувала в Києві, проплила по Дніпру і була зачарована благодатним, красивим краєм, добрими, чуйними людьми. У 1745 році цариця поновила Київську митрополію, дозволила старшині обрати гетьмана.

У 1750 році гетьманом України стане брат Олексія – Кирило Розумовський.