3.Боротьба п.Полуботка за повернення колишніх вольностей
Наказний гетьман(1722-1724 роки)
Після смерті гетьмана Івана Скоропадського у 1722 році, цар Петро I наказав виконувати обов'язки гетьмана полковнику Павлу Полуботку, радячись у всіх справах з генеральною старшиною та президентом Малоросійської колегії Степаном Вельяміновим.
Хто такий Павло Полуботок?
Закінчив Києво-Могилянську академію. За часів гетьманування Івана Мазепи, Полуботок став чернігівським полковником. Але з-за складних відносин з гетьманом (котрий звинувачував старого Леонтія Полуботка у зраді), Павло Полуботок не підтримав виступ Івана Мазепи проти московського царя Петра І. На Глухівській раді, організованій промосковською козацькою старшиною, він був одним із претендентів на гетьманство. Проте булава дісталася Івану Скоропадському, а кандидатуру Полуботка відхилили через недовіру Петра до нього. Але цар щедро обдарував кандидата на гетьманство. Петро І надав Полуботку села небожа Мазепи, Івана Обидовського. А згодом Полуботок отримав від царя Любеч з околицями і частину володінь Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Полковник показав себе вмілим господарником. Він розвивав промисловість, будуючи млини, ґуральні, гути і рудні, і наповнював власну скарбницю, торгуючи зерном і тютюном. На виручені кошти Полуботок скуповував нові маєтки у Гадяцькому, Лубенському, Ніжинському, Охтирському, Сумському і Чернігівському полках. На початок 1720-х років він був одним із найбільших землевласників в тогочасній Гетьманській і Слобідській Україні. Полуботку належало близько 2 тисяч селянських дворів, садиби у Чернігові, Гадячі, Любечі, Лебедині, Михайлівні, Коровинцях, Оболоні, Боровичах. Він цінував книги, зібравши бібліотечку, прикрасив свій будинок гарною колекцією картин, ікон та зброї. Полуботок цікавився історією і написав невеличку «Хроніку», що охоплювала події в Україні протягом 1452—1715 років, давав кошти на храми. За наказом царя Петра І , Павло Полуботок став одним з керівників на будівництві Ладозького каналу. Але через несприятливий клімат, погане забезпечення продовольством, хвороби та високу смертність, населення неохоче працювало, було багато дезертирів. Хоч Полуботок активно й карав втікачів, але вже тоді відносини царя і полковника дещо загострились.(За даними Інтернету) |
Старшина порушила клопотання про обрання нового легітимного гетьмана. Але Петро І відкладав цю справу, пояснюючи, що підшукує «особливо вірну й надійну людину».
Наказний гетьман Павло Полуботок не міг чекати остаточного вирішення справи і взявся за деякі реформи. Полуботок розіслав універсали, які забороняли старшині під страхом суворих покарань використовувати козаків для своїх потреб. Він зайнявся реформою судових установ, прагнучи попередити хабарництво та зловживання суддів, неправий суд і утиски народу. Але, одночасно, й сам Полуботок був типовим кріпосником – управлінцем. Він домагався від Малоросійської колегії нещадно карати селян і козаків, котрі проявляють непослух, закріпачив жителів Чернігівського полку, збільшував податки, траплялось, що й карав ослушників і донощиків на нього на смерть. На нього посипалися скарги. Цар викликав Полуботка з найголовнішою старшиною в Петербург.
Павло Полуботок Петро І і П.Полуботок Петропавлівська фортеця
Коломацькі чолобитні (статті) 1723 року і смерть П.Полуботка
У столицю прибув також миргородський полковник Данило Апостол, який привіз чолобитні – статті, прийняті козацьким військом на Раді на річці Коломак, що на Полтавщині.
У Коломацьких чолобитних (статтях) 1723 року була жалоба на бідність, зубожіння козаків та селян, на незаконні побори, на тяжкі постої московських військ, на втручання царських чиновників у судові справи, а також прохання про повернення Україні старих прав, та дозволити обрати гетьмана за давніми традиціями.
10 листопада 1723 року Петро І розглянув Коломацькі чолобитні, а також скаргу від президента С.Вельямінова на зловживання владою самого П.Полуботка і старшини. Гніву царя не було меж! Він наказав заарештувати П.Полуботка і всю старшину, яка була з ним у Петербурзі, і посадити у Петропавловську фортецю.
В камерах опинились, окрім Полуботка, ще й полковник Д. Апостол, бунчужний Я.Лизогуб, осавула В.Жураківський. Почалося слідство. В камері Полуботок тяжко захворів і помер 18 грудня 1724 року, не дочекавшись закінчення слідства. Інших арештованих представників козацької старшини через декілька місяців звільнили.
Додаток. Скарби Полуботка
Павло Полуботок був одним з найбагатших людей у світі. Він мав 3200 дворів посполитих, закордонну торгівлю, багато мішків і скринь з грошима. Перед тим, як Павла Полуботка заарештували та ув'язнили в Петропавловській фортеці, він таємно віддав на зберігання 200 тисяч золотих монет банку в Англії під 7,5 %. Сума грошей, банк і відсотки варіюються в різних варіантах: деякі джерела указують на дві бочки із золотом, 2,5 % і банк Британської Ост-Індської компанії. Ці гроші, ще у 1723 році син Полуботка Яків з слугами вивезли (золотом у діжках)на возах в Архангельськ, а потім - на шхуні, до Англії. Зараз гроші лежать у банку і зараз внесок Полуботка складає 16 млрд. фунтів стерлінгів. Але документи на них не збереглися і правонаступників немає. (За даними Інтернету) |