2.Обмеження автономії Гетьманщини

Факти обмеження автономії

Занадто воєнізований устрій Гетьманщини гальмував розвиток державних и соціальних структур Російської імперії. Цар Петро І намагався консолідувати соціальні відносини в Росії, створивши чітку станову ієрархію, й пішов по шляху жорстокої централізації влади, не допускаючи автономій, які б розхитували державний корабель імперії. Тому відбувалася певна еволюція і в Гетьманщині. Вона поступово позбавлялася військової влади, залишаючи лише адміністративну.

Наприклад, уряд Петра І :

1) вводить офіційну посаду царського резидента при гетьмані України; 2) призначає на посади полковників і сотників росіян за походженням (або найбільш відданих монархії малоросіян); наприклад, полковником Ніжинського полку стає Петро Толстой, Київського – Антін Танський; 3) Київська митрополія перетворилася у єпархію Російської православної церкви; 4) українські товари дозволялося вивозити, лише через російські порти; 6) було заборонено завозити до України окремі іноземні товари(тканини, одяг), з метою, щоб народ купляв лише усе вітчизняне; 7) взяв під контроль освіту і книгодрукування; у 1720 році було заборонено друк книг староукраїнською мовою і розпочалася своєрідна русифікація; 8) найбільш талановитих людей з України Петро І запрошував до Петербургу, надавав їм гарну перспективну роботу за високу плату. Так Гетьманщину залишили Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Гаврило Бужинський та деякі інші.

Утворення Малоросійської колегії

У квітні 1722 року для контролю за діяльністю гетьманської адміністрації, для боротьби зі зловживаннями в українському суспільстві, Петро І створив Малоросійську колегію. Вона складалася з 6 армійських офіцерів, прокурора і бригадир-президента. Цим президентом став Степан Лукич Вельямінов. Подібні заходи також були зроблені для контролю за донськими і уральськими козаками.

Малоросійська колегія розглядала скарги на несправедливий суд, невиправдано великі податки, зловживання з боку старшини, незаконне захоплення земель і угідь селян і козаків, контролювала фінанси, при потребі, заохочувала населення до будівельних справ, походів тощо. Фактично вона підміняла діяльність гетьманської адміністрації і дуже звузила автономію Гетьманщини.

Царський указ про Малоросійську колегію тяжко вразив Скоропадського. На урочистостях з приводу перемоги у Північній війні, він був сумним, жалівся на погане самопочуття. Перед смертю, у липні 1722 року, він передав гетьманські клейноди полковнику Павлу Полуботку.

Додаток. Діяльність Малоросійської колегії

Є підстави вважати, що на Україні фактично виникло двовладдя: тобто одночасне існування двох влад - Малоросійської колегії та гетьманської Генеральної військової канцелярії. Колегія звернулася до населення з пропозицією надавати їй скарги про зловживання владою посадових осіб. І скарги посипалися звідусіль. Лише у серпні 1722 року, Малоросійська колегія послала в Генеральну військову канцелярію 34 розпорядження про заборону переведення козаків у кріпацтво. Почалися судові справи про зловживання полковників, судових чиновників, старшини. Була зроблена спроба справедливо розподілити податкову ношу – між «великими і малими, убогими і багатими». Тому, Малоросійська колегія: 1) вводила нові податки(податками були обкладені й полковники, й російські вельможі, й різна старшина); 2) позбавила пільг і привілеїв міста; 4) збір податків зосередила в своїх руках і цим позбавила старшину одного з основних джерел збагачення ( податки йшли безпосередньо в царську казну); 5) у великих містах створювалися посади комендантів, які мали право перевіряти укази гетьманської канцелярії і стежити за виконанням царських указів, контролювати діяльність місцевих органів влади(муніципалітетів); 6) самостійно вела судові справи, особливо це стосувалося переходу вільних селян у залежні(багато селян повернули собі свободу і козацькі права). Реакція на діяльність Малоросійської колегії на Україні була різною. Особливо протестували деякі представники козацької старшини. (За даними М.О.Уривалкіна)