Тема: Українські землі наприкінці хvіі – першій половині хvііі століття Лекція № 16. Епоха Івана Мазепи в історії Гетьманщини

1. Іван Мазепа (1639-1709) – людина з багатьма обличчями

Хто такий Іван Мазепа?

Іван Степанович Мазепа – Колединський народився приблизно у 1639 році на хуторі Мазепинці на Київського воєводства Речі Посполитої, в родині заможного українського шляхтича (ймовірно їх родичами були поляки Курцевичі). Батько - Степан Мазепа перебував на польській службі, але під час Визвольної війни 1648-1657 рр. підтримав козаків. Мати – Марина Мокієвська присвятила себе вихованню сина Івана, та дочки Олександри.

Портретна галерея Івана Мазепи

Молодий Іван Мазепа Е. Делакруа Іван Мазепа на коні Курилас О. Портрет Мазепи

Іван Мазепа з дитинства полюбляв читати книги, займався верховою їздою, фехтуванням. Пізніше навчався у Києво-Могилянської академії, вивчав риторику та латину. Згодом продовжив навчання у єзуїтських колегіумах Варшави і Полоцька, вивчав іноземні мови, дипломатію та військову справу в навчальних закладах Німеччини, Франції, Італії.

Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, збирав бібліотеку. Він опанував вісім іноземних мов.

На королівській службі

Батько у 1659 році послав його до двору польського короля Яна IІ Казимира. Мазепа служив пажем. Засвоїв придворний етикет, культуру, виконував дипломатичні доручення. Сліпучі багатства, розкіш, флірт і гоноровитість королівського двору вплинули на вразливого і енергійного юнака. Він став завбачливим і хитрим, вмів причаровувати людей і викручуватися з будь яких складних ситуацій. Але незабаром, через неджентльменський вчинок, Мазепа був змушений залишити службу. Згодом він примкнув до правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Мазепа став генеральним осавулом.

Додаток. Іван Мазепа: сторінками життя

Іван Мазепа служив пажем при дворі польського короля. Дуже здібний від природи, він став завбачливим і хитрим, вмів причаровувати людей і викручуватися з любих складних ситуацій. Як королівський повірений, Мазепа їздив з дипломатичними дорученнями, набув багато цінних знайомств, навчився добре розуміти людську психологію, егоїстичні інтереси. Майстерність дипломата, тонкий розрахунок, блискуче сплетена інтрига – усе це було властиве Мазепі. Зовнішньо привабливий, Мазепа мав успіх у жінок і часто користувався «придворними романами» для власних цілей. Але, у 1663 році, з-за неджентельменського вчинку, Мазепа був змушений залишити службу. Можливо, цим вчинком став конфлікт з польським шляхтичем Яном Пасеком, або дуель з придворним , чи оголення шаблі в присутності короля, чи може любовний роман з королівською фрейліною. Зараз це точно не відомо. Якийсь час Мазепа жив з батьком у Мазепинцях (хутір Кам’янець під Білою Церквою), а коли батько у 1665 році помер - став господарем у маєтку. Від батька він успадкував посаду чернігівського підчашого. Мати – Марина Мокієвська згодом стала ігуменею жіночого Печерського монастиря. До цього періоду життя Івана відноситься легендарна історія його нещасливого кохання до пані Фальбовської. Пишна і горда красуня Фальбовська була заміжньою жінкою. Дізнавшись про побачення своєї дружини з Мазепою, пан Фальбовський, разом з слугами, схопив Мазепу, прив’язав до коня і погнав геть. Кінь примчав пораненого вершника додому. Згодом Мазепа пережив ще одну любовну пригоду – з пані Завадовською. Історія з Фальбовським поставила хрест на подальшій кар’єрі Івана. Не маючи особливого вибору, Мазепа подався на козацьке Придніпров’я, служив в оточенні гетьмана Павла Тетері, а згодом примкнув до Петра Дорошенка. Служив начальником охорони гетьмана, осавулом. Тоді ж тридцятирічний Мазепа одружився. Його обраницею стала симпатична жінка Анна Половець – Фридрикевич, вдова польського полковника. В цьому шлюбі народилася донька, яка, на жаль, померла ще в дитинстві від хвороби. ( За даними Інтернету)

Портретна галерея Івана Мазепи

І.Мазепа в молоді роки Іван Мазепа зрілих років

На службі у Дорошенка і Самойловича

У червні 1674 року, Дорошенко послав Мазепу до Криму й Туреччини, давши йому в якості ескорту своїх союзників татар і кілька полонених козаків з Лівобережжя, призначених у подарунок ханові й турецьким вельможам. Але, під час цієї поїздки, біля річки Інгулу, Мазепа попав у руки запорожців з Лівобережжя, лютих ворогів татар. Мазепа міг загинути, якби не кошовий отаман Іван Сірко, який впізнав Мазепу й передав його до російських властей.

Мазепа і тут зумів врятуватися, ввійшов в довір’я до лівобережного гетьмана Івана Самойловича. Своєю досвідченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконує Самойловича зробити його довіреною особою. Він був став осавулом, очолював дипломатичні місії. Мазепі були пожалувані землі, помістя, й він сам не скупився на подарунки.

У 1687 році, після невдалого Кримського походу, Мазепа узяв участь у змові проти Самойловича, звинувативши останнього у зраді й недоладній підготовці походу. Самойловича не лише було позбавлено влади, а й заслано до Сибіру.

Обрання гетьманом

Під впливом фаворита російської царівни Софії Василя Голіцина, у 1687 році, Іван Мазепа був обраний гетьманом (за що він дав подарунок Голіцину – 10 тисяч червінців). Після ІІ Кримського походу 1689 року, теж, не дуже вдалого, сам Василь Голіцин потрапив в опалу і був засланий до Сибіру. Втратила владу і Софія. Здавалося, за такого розкладу сил гетьманувати Мазепі залишилося також лічені дні. Однак, у таких непевних умовах, Івану Степановичу не лише вдалося втриматися при владі, а й істотно зміцнити власні позиції. Він мав тоді вже 50 років і був людиною з величезним життєвим та політичним досвідом.

Мазепа зумів ввійти в довір’я до молодого російського царя Петра І і зберегти булаву. Його підтримувала козацька старшина.

Кадри з фільму С.Герасимова «Юність Петра»

Софія (Н.Бондарчук) В.Голіцин (О.Стриженов) Петро І (Д. Золотухін)