Тема: Українські землі у другій половині хvіі століття Лекція №12. Україна на початку періоду «Руїни»

1.Сутність «Руїни» та її причини

Чому розпочалася «Руїна»?

27 липня 1657 року помер славетний український гетьман Богдан Хмельницький. Коли Богдан відчув наближення смерті, він попіклувався про свого спадкоємця. Хоч так і не було заведено в молодій козацькій державі, він, всупереч її устрою, вирішив передати символ влади – гетьманську булаву своєму старшому синові, хороброму воїну Тимошу.

Але трапилося нещастя. Тиміш Хмельницький загинув у 1653 році у Молдавії. Тоді Богдан став схиляти старшинську Раду до обрання гетьманом його другого сина – Юрія. Він дістав згоду на це й російського царя, під владою якого знаходилася у ті часи Гетьманщина-Україна.

Богдан Хмельницький Іван Виговський Юрій Хмельницький

Лише один місяць після смерті батька, тримав булаву його син. Шістнадцятирічний Юрій, «слабкий духом і тілом», відмовився від гетьманства й відправився на навчання до Києво-Могилянського колегіуму.

Тоді, у жовтні 1657 року, у Корсуні на Раду зібралася заможна козацька старшина. Запорожців не запросили. Гетьманом став генеральний писар і Іван Виговський. Але Виговський не користувався такою популярністю і повагою, як Богдан Хмельницький. Більш того, політична лінія, яку вів Богдан, його не задовольняла. Він різко і рішуче почав ламати те, що встиг набудувати Хмельницький, відчуваючи свою правоту. Інші його наступники теж час від часу змінювали політику. Інколи боротьба за владу, за право тримати булаву, настільки захоплювала людей у свій вихор, що вони мало дбали про країну і про її мешканців. Тому і почалася «Руїна»- тридцятирічний період історії України кінця ХVІІ століття (1657-1687рр.), який характеризується розпадом української державності і загальним занепадом, громадянською війною.

Історики про «Руїну»

Період «Руїни» багатьма істориками вважається часом нацiональної трагедії України. Це був важкий період братовбивчих вiйн i нескiнчених зрад, суспiльного розбрату та марнотрацтва усього, що було досягнуто за довгої та тяжкої боротьби під час Національно-Визвольної вiйни українського народу пiд проводом Богдана Хмельницького. Дехто з вчених вважає, що саме в цей перiод своєї iсторiї Україна, як держава, втратила свою останню можливiсть об’єднати Право - та Лiвобережжя у єдину полiтично, культурно та економічно незалежну країну Європи. Саме невдачі цього періоду призвели до встановлення прямого імперського правління на території Гетьманщини, яка мала за «Березневими статтями» досить широкі автономні права. Генеральні старшини і полковники понад усе ставили власну вигоду. Кожен з них прагнув до влади, маючи велику кількість озброєних людей – козаків. Але жоден з них не був безперечним національним лідером, який зміг би згуртувати націю і повести за собою. Окрім того, після своєї смертi Богдан Хмельницький залишив чималу спадщину. На пiдлеглих козакам територiях, площею близько 250 тис. кв. км., проживало близько 1,2 – 1,5 мільони чоловік. Це були колишнi Чернiгiвське, Київське та Брацлавське воеводства. Керувати такою великою територією у багатьох козацьких отаманів не вистачало хисту, досвіду і знань. Масове покозачення людей та руйнація господарства внаслідок довгої війни, призвели до нестачі робочої сили та харчів. Крім того війна сприяла зростанню значної кількості пригнічених військовими діями людей. Починається період руйнації української державності. Наростає соціально-політична боротьба. Важким становищем українських земель скористалися вороги, які час від часу здійснювали свої грабіжницькі напади. Усе це погіршило й без того важку ситуацію в країні. (За даними Інтернету)

Причини «Руїни»

Отже причинами «Руїни» стали:

• відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;

• глибокий розкол серед української політичної еліти, суперечки з питань внутрішньої та зовнішньої політики;

• егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих інтересів;

• перетворення українських території на об'єкт загарбницьких планів Московського царства, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства, які намагалися скористатися з важкого становища Гетьманщини, час від часу здійснюючи вторгнення на її територію.