3. Примхлива доля гетьмана Дем’яна Многогогрішного (1669-1672)

Хто такий Дем’ян Многогрішний?

Чернігівський полковник Дем’ян Гнатович Многогрішний був з родини простого козака. За словами сучасника - «людина проста і малоосвічена». Многогрішний служив Богданові Хмельницькому, показав непогані організаторські здібності, був добрим вихователем козацької молоді, постачальником для армії усього необхідного. (За даними Інтернету)

Глухівські статті 1669 року

У березні 1669 року на раді в Глухові лівобережним гетьманом був проголошений чернігівський полковник Дем’ян Многогрішний.

Він проголосив мету: в союзі з Москвою відстояти автономію Лівобережжя.

Йому вдалося це зробити, підписавши на тій же раді так звані Глухівські статті з Московською державою, за якими:

1) російські воєводи не мали права втручатися в справи місцевого управління;

2) податки могла збирати лише українська козацька старшина;

3) обмежувалася кількість російських військ на Україні, вони залишалися лише в 5 крупних містах;

4) козацький реєстр нараховував 30 тисяч козаків, але гетьман мав право утримувати наймане військо – 1 тисяча «компанійців»;

5) процес переходу селян до козацтва ускладнювався, що було на руку козацькій старшині;

6) гетьман не мав права самостійних зносин з іноземними державами.

В цілому, ці статті свідчили про пом’якшення режиму Москви на землях української автономії.

Політика Дем’яна Многогрішного

Многогрішний відстоював інтереси України перед царськими посадовцями, неодноразово їздячи до Москви. Він добився, щоб Київ залишився в складі Лівобережної України(незважаючи на умови Андрусівського договору 1669 року), послабив опозиційно налаштовану козацьку старшину, замінивши наказних полковників своїми людьми (наприклад, брат гетьмана Василь Многогрішний очолив Старшинську Раду), чим зміцнив гетьманську владу в Україні.

гетьман Дем’ян Многогрішний (портрет і марка, присвячена гетьману)

Але, разом з тим, Дем’ян Многогрішний поводив себе занадто самовладно, майже ніколи не радився зі старшиною, роздавав землі прихильним людям, карав і милував козаків, як того бажав, обкладаючи їх податками. Виступаючи за інтереси Гетьманщини, він не забував і про власне збагачення. Надмірно збагатилися й його родичі, зайнявши провідні посади.

Повалення Многогрішного

У 1672 році на гетьмана Д.Многогрішного було написано ґрунтовний донос московському царю. Його звинувачували у таємних зносинах з П.Дорошенко і з турками, і у намагання перейти під турецький протекторат. У інших жалобах писалося про його жорстокі вчинки, заподіяні ним кривди та надмірне збагачення, розкрадання скарбу автономії. Цар згодився на арешт гетьмана.

У березневу ніч 1672 року генеральна старшина ввірвалася у Батуринський замок, захопивши гетьмана прямо у ліжку. Братів Многогрішних було заарештовано. 15 років просидів Дем’ян в Іркутській в’язниці, згодом був звільнений і переведений на військову службу в Забайкаллі.

Подальша доля Дем’яна Многогрішного

15 років просидів Дем’ян в Іркутській в’язниці, згодом був звільнений і переведений на військову службу в Забайкаллі (його брат Василь був воєводою у Красноярську). Але й у далекому Сибіру, талановитий від природи Многогрішний не загубився. Він, перебуваючи у чині «приказного чоловіка», разом з стрільцями, добре захищав від монголів Селенгінськ. Дем’ян, багато в чому, сприяв розвитку сибірського козацтва, мав великі заслуги у освоєнні і заселенні Сибіру. Проявив себе і як здібний дипломат: разом з російськими послами їздив до Китаю. У 1689 році уклав у Нерчинську перший російсько-китайський договір. Але хвороби й колишні гріхи мучили опального гетьмана. Тому, під кінець життя, Многогрішний постригся у ченці і помер в монастирі у 1707 році. Плиту з могили гетьмана бачив у Старому Селенгінську революціонер - декабрист Михайло Бестужев (про це він писав у своїх спогадах). (За даними Інтернету)

гетьман Іван Самойлович Козаки на марші Запорожець